Повне звільнення адміністрації президента, інспекція українських військ по списку волонтерів, новий проект Майдану, інформаційний удар по Європейському Союзу. Український блогер та дослідник Вячеслав Ільченко змоделював ситуацію для того випадку, коли б Президентом України стала Юлія Тимошенко. До вашої уваги, шановні читачі, політичне ессе в жанрі альтернативної історії

Передмова

Спочатку це була просто відповідь на численні закиди, мовляв, а що б робила Тимошенко на місці президента і постійні натяки, що вибраний нині курс нашої держави є єдиним і безальтернативним. Як і завжди, я підійшов до питання грунтовно і спочатку вивчив всі обставини, подивився, що пропонувалось, що планувалось, які речі можна було зробити в перші ж тижні – все це активно обговорювалось тоді в мережі, адже люди тоді ще вважали, що ми на порозі якісних змін в нашій державі.

Потім інформації стало стільки, що написане уже вийшло за рамки статті. Чорновик повільно перетворювався на комплексне бачення реформ, які можна було б провести в державі, що знаходиться на межі війни, із відторгнутим шматком території, бардаком в управлінні, розвалом практично у всіх галузях економіки, і всіма іншими обставинами, які супроводжували президентські вибори 2014 року.

В результаті ця стаття представляє собою не стільки нарис реформ, які б проводила Тимошенко, скільки мій власний погляд на те, як президент України мав би себе вести в екстремальних умовах. Я нічого не придумував, усе описане тут взяте із аналізу відкритих джерел 2014 року. Хоча цілком можливо, десь я надто ідеалізував ситуацію, десь спростив її, десь взяв рішення "в лоб", коли можна було зробити інакше. Одне знаю точно - все мною описане могла здійснити тільки Юлія Тимошенко.

І можливо, вона зробила це в одній із численних паралельних реальностей.

Пролог. Її тернистий шлях до влади

25 травня 2014 року українське суспільство було повергнуто в тотальний шок. Попередні результати виборів засвідчували: однозначного переможця в першому турі не буде - основні фаворити виборів, Петро Порошенко і Юлія Тимошенко, не набирали омріяні 50% голосів. Перший, за оцінками екзитполів, набирав 44%, Юлія Тимошенко 32,81%. 2 червня 2014 р. ці результати були потверджені протоколом ЦВК. Країну очікував другий тур виборів.

В цей день "Українська Правда" опублікувала рекордне число блогів, присвячених необхідності визнати результати першого туру як абсолют, і призначити на безальтернативній основі президентом Петра Порошенка. Аргументація варіювалась від бюджетної економії до неможливості чекати півроку до другого туру. Були також надруковані нові рейтинги, які засвідчували упевнене відставання Юлії Тимошенко від головного фаворита виборів.

Ввечері 3 червня 2014 року під ЦВК та Верховною Радою відбулись масові мітинги із плакатами "Вимагаємо призначення президентом ПОРОШЕНКА П. О.", "Не дозволимо колотити країною під час війни", "Вимагаємо скасування другого туру", а також "Геть російську шпигунку Тимошенко, вимагаємо президента-патріота".

До протестуючих неочікувало завітала сама Юлія Тимошенко. Навколо неї тут же утворилось коло, частково із міліціянтів, які були поряд, і люди почали вигукувати лозунги вперемішку з образливими епітетами. Хтось прицільно запустив в неї яйцем, і воно розповзлось по її сірій сукні. Охоронець зробив спробу вивести Юлю, але вона упевнено відсторонила його, і підійшла майже впритул до протестуючих і попросила серветку. Попросила кілька разів, внятно, щоб перебити всезагальний гвалт. Хтось невпевнено простягнув їй пакунок із серветками. Юля подякувала і обережно стерла яєшню з своєї сукні, і пожартувала, що тепер доведеться їй додому їхати через хімчистку [0]. Контакт був встановлений, і люди притихли.

Юлія Тимошенко, скориставшись моментом пояснила, що другий тур - це нормально, і за законами України він повинен відбутись всього за три тижні після першого туру (ст. 85 ЗУ "Про вибори Президента України"), т. ч. якщо вибори відбулись 25 травня, то другий тур буде 15 червня. А побоювання продиктовані тим, що "президенти у нас останнім часом самі уходити не хочуть, тому після першого туру завжди слідує Майдан, і ми звикли, що результату треба чекати півроку". Потім вона запитала присутніх, чи твердо вони упевнені в перемозі Петра Порошенко. Натовп нестройно відповів "да". Отже, сказала Юля, він легко переможе і 15 червня. Мітинг потроху перейшов в довірчу розмову з одним із кандидатів в президенти: Юлії Тимошенко кидали питання з натовпу, а вона відповідала.

Тут же вона дала обіцянку, що докладе всіх зусиль, щоб забезпечити мир на Сході і повернути Крим. Також вона завірила присутніх, що будь-який результат виборів вона визнає, і у разі необхідності готова в день виборів прийти під ЦВК разом із усіма проконтролювати підрахунок голосів.

Запис цієї розмови Тимошенко, зроблений на телефони мітингуючих, моментально розійшовся по інтернету і був насмиканий на цитати.

Наступного дня ЦВК оголосило, що другий тур відбудеться 15 червня. Також була призначена дата обов'язкових теледебатів, від яких Петро Порошенко уже ухилитись не міг, на 13 червня, в останню п'ятницю перед виборами. Для Тимошенко вони виявились щасливими. Вона провела їх як по нотах, сама швидко і чітко відповідаючи на всі питання як ведучого, так і Порошенка, а у відповідь заганяючи свого опонента в тупик і змушуючи його проявляти реальну позицію по всім ключовим питанням: війни на Сході, того, ким є Путін, які дії необхідні для якнайшвидшого встановлення миру і питання найперших реформ.

Тому цілком прогнозовано 15 червня 2014 року упевнену перемогу в 54.1% голосів отримала Юлія Тимошенко. В день виборів вона була разом із мітингуючими під ЦВК, контролюючи кожен крок підрахунку голосів. Петро Порошенко так і не з'явився, попри вcі сподівання своїх прихильників.

18 червня 2014 р., після обробки 100% бюлетнів Юлія Тимошенко була визнана п'ятим Президентом України. 20 червня вона мала принести присягу Українському Народу. Юлія Тимошенко вирішила зробити це прямо на Майдані, без зайвої помпи, і лише після цього ще раз її скласти в парламенті.

Присяга на Майдані була оформлена бездоганно. Юлія Тимошенко, попри те, що їй було важко, вийшла з машини і пройшла пішки всім маршрутом Майдану, від барикад на Грушевського аж до самого Будинку Профспілок. В цей день вона вдягла стильну вишиванку, щоб продемонструвати свою готовність стати лідером України. Вона весело махала людям, підходила до них, питалась щось, відповідала на питання, так що її чекали на сцені приблизно хвилин 40. Але ось вона зійшла на сцену і зупинилась скраю.

Після молебню, в якому брали участь представники всіх церков України, окрім УПЦ МП, Юлія Тимошенко зробила коротку промову і присягнула українському народу, що докладе всіх зусиль для збереження миру і злагоди в країні, і буде служити Україні. Вона нагадала, що уже складала обіцянку, що при ній українці будуть знати, що знаходиться за кулісами політики, і що вона більше не допустить кулуарщини. Потім, під аплодисменти, вона піднялась вгору по вулиці Інститутській, щоб сісти в машину і під'їхати до ВР.

Там її, за протоколом, очікував шлях до парламенту по червоній доріжці, обабіч якої вишикувався збройний караул. Була спека, і один із солдат зомлів прямо на очах Тимошенко, впустивши зброю. Юля тут же підбігла до нього і гукнула лікаря. Хлопець в маренні щось говорив про гвинтівку. Юля підняла гвинтівку, і показала її хлопцю - мовляв, вона тут, в надійних руках. Прибіг головний розпорядник і сказав, що відповідно протоколу Юля уже має бути в залі, на що новообрана президент країни відповіла - "протокол, який вимагає нехтувати людьми, може відправлятись до біса".

В парламент Юлія Тимошенко прийшла із гвинтівкою в руках. Вона відмовилась її віддавати, і сказала, що поверне її солдату, після того, як той знову встане на ноги. Зрештою, вона погодилась замкнути гвинтівку в спеціальному сейфі, але тільки під розписку, і тільки поки вона в будівлі. Тут же Юля дала розпорядження перевірити, чим таким годували солдатів, що вони падають з ніг. Прийняття присяги у Верховній Раді, в результаті, теж почалось із запізненням. Протокол було дотримано, і Юлія Тимошенко склала присягу, як годиться, на Пересопницькому Євангелії, і отримала посвідку.

Від банкета Юлія Тимошенко відмовилась - тільки звеліла організувати невеличкий фуршет для гостей парламенту на журналістів. Сама вона, пославшись на те, що у неї був важкий день, вирішила поїхати додому. Одна із журналісток спритно перетнула її на виході і запитала, як вона буде діяти на новій посаді. Юля чесно відповіла:

- У нас є місяць, максимум два, тому діяти буду швидко і результативно. Вже невдовзі ви побачите перші результати.
- А що буде по тому?
- А тоді може статись все, що завгодно...

Скоро суспільство переконалось, що і в цьому Юлія Тимошенко виявилась повністю правою. А поки що воно обсмоктувало її фотографії із гвинтівкою, що дало привід розмовам про поганий знак, і що країні доведеться все-таки воювати.

Глава 1. Її різкий старт з місця

Юлія Тимошенко взялась до роботи буквально з наступного дня. Вона затребувала чотири звіти: фінансовий звіт НБУ, аудит надходжень по короткому телефону 565, структуру поставок Збройним Силам із розкладкою по волонтерській та державній допомозі та перелік всіх підприємств, які проходять по "оборонним" статтям. Існуючі вона забракувала, прямо перед ошелешеними чиновниками знайшовши в них грубі помилки навіть в арифметичному підсумку. Термін на підготовку нових звітів дала до 1 липня.

Першим указом Юлія Тимошенко сформувала Національну Кадрову Агенцію, основним завданням якої є підбір кадрів на заміщення посад в державному секторі. Окремо в положенні був записаний порядок подання кандидатур і відкритий конкурс, який складався із розгляду резюме експертною групою і стрес-тесту кандидатів за олімпіадними правилами. Очільником експертної панелі був призначений Георгій Арвеладзе.

Наступним кроком вона взялась за Адміністрацію Президента [1]. Вона підготувала нове положення, згідно якого численні "пустишечні" департаменти розпускались, а замість них формувалось всього чотири: аналітичний, інформаційний, протокольний та з питань прав людини. Відповідно, було урізано особовий склад, а в перехідних положеннях всі посади в нових департаментах оголошувались вакантними з 1 липня. До цього періоду вся "стара" АП мала здати справи і повністю звільнялась.

Аналогічну долю розділило Державне Управління Справами [2]. Реформу цього монстра було вирішено поділити на три етапи: а) незалежний аудит державних підприємств, які входять до складу ДУС, із оприлюдненням звітів; б) перепідпорядкування установ, що знаходяться у відомстві ДУС - наприклад, національні парки і заповідники планувалось передати до складу Міністерства екології, а санаторно-лікувальні установи - на баланс міністерства охорони здоров'я; в) роздержавлення всіх підприємств, чия наявність не критична для функціонування ДУС, на відкритих аукціонах, із збереженням у держави блокуючого пакету акцій. Після цього ДУС повинен був перетворитись на Агенцію Державного Постачання, чия основна функція полягала в заключенні контрактів з матеріально-технічного забезпечення державних органів влади та контролі їх дотримання. Юлія Тимошенко коротко сформулювала основну ідеологію реформи так: "все, що можуть робити приватні фірми на основі прозорого контракту і кошторису, має ними й виконуватись. Списувати бюджетні гроші невідомо на що я просто не дам".

Далі Юлія Тимошенко влаштувала інспекцію всіх передових позицій українських військ та їх тилових частин. Список вона взяла у волонтерів, і мету чергового візиту вибирала безпосередньо в дорозі, щоб застати підрозділ врасплох. В кожному вона записувала щось в окрему книжечку, розпитувала солдат і офіцерів, а також волонтерів, якщо когось зустрічала.

Під час цього інспекційного туру відбувся курйоз. Крім усього іншого, Юлії Тимошенко запропонували вдягти "комплект президента", зразковий варіант обмундирування Головнокомандувача. Вона помацала тканину, уважно роздивилась фасон, а потім запитала, де таке шиють. Виявилось, що замовлялось це державним коштом в Чернівцях. Юля спитала, чи має ця фабрика державне замовлення на постачання наших військ. Виявилось, що замовлення нема. Тоді Юля відсунула від себе пакет, і сказала, що вдягне цей мундир лише тоді, коли українська швейна промисловість буде працювати не на одиничні екземпляри для посадовців, а на звичайного солдата [3]. І поїхала на інспекцію в звичайній літній повсякденній сукні.

По завершенню вояжу, Юлія Тимошенко зібрала відкритий круглий стіл, на який запросила всіх волонтерів, хто займається поставками до армії, а також Арсенія Яценюка із повним складом його уряду [4]. Першою доповідь зробила вона, обрушивши на голови присутніх шквал цифр і даних по постачанню війська. При цьому вона періодично демонструвала той, перший варіант, звіту по поставках і риторично запитувала "ви кого зібрались дурити, себе чи народ?". У підсумку вона зауважила, що при таких справах і через рік армію де-факто будуть підтримувати волонтери, а міністерство оборони і далі буде невідомо як розпоряджатись бюджетним коштом. Вона звернулась до Арсенія Яценюка та міністра оборони М. Коваля із дорученням в найкоротші терміни підготувати положення про новий порядок військових закупівель, із прозорим порядком постачання. В цьому положенні, на її думку, головну роль повинні грати волонтери, які уже доказали свою здатність будувати логістичні зв'язки краще за армійських снабженців. Крім того, вона дала обіцянку в найближчий час підготувати президентський законопроект про пільговий режим для підприємств, які працюють на оборону. Хоча поки що вона не може представити навіть концепцію, адже "в нашій країні досі невідомо, скільки, чого і як виробляють наші фабрики".

Далі круглий стіл продовжувався із мінімальною участю Юлії Тимошенко: вона виконувала просто роль модератора, який давав слово доповідачам. Крім того, вона щось нотувала на листочку паперу. Наприкінці майже трьохгодинного засідання [5] Юлія Тимошенко запропонувала, щоб цей круглий стіл був постійно діючим, і пообіцяла знайти постійне місцерозташування для нього. Вона окремо підкреслила, що очікує дієвого результату, "а не так, щоб сіли, поговорили, а потім забули - як це зазвичай буває у нас".

Проблема місцерозташування, як виявилось, має дуже просте рішення. Станом на кінець червня досі стояли люди на Майдані, і він потроху починав перетворюватись на осередок маргінальних угруповань. Коли Юлія Тимошенко дізналась про це, вона м'яко кажучи була розгнівана. "Майдан - це наш символ і серце нашої нової країни, і він не має права перетворитись на клоаку посеред міста", - обурилась вона. На її вимогу тут же дістали можливі проекти реконструкції Майдану та результати конкурсу "Територія Гідності" [6]. Юлія Тимошенко переглянула їх всі, і відібрала найкращі, в тому числі й повернула з архіву деякі відхилені проекти.

Після цього вона відправилась на Майдан, де мала дуже нетривалу розмову із очільниками "алкомайдану" - цей термін уже почав розганятись в інтернет-мережі, із розрахунком, щоб Майдан закінчився ганьбою [7]. Що саме Юля їм сказала, лишилось невідомим, але тієї ж ночі всі вони зібрали свої речі, і забрались із центра Києва. Наступного дня почалась масштабна реконструкція із залученням волонтерів.

За новим, узагальненим, проектом новий Майдан ділився на три великі зони: Зона Гідності, Зона Знань і Зона Майбутнього. Зона Гідності представляла собою куточок пам'яті Євромайдану та Небесної Сотні. На Зону Знань перетворювалась та частина Майдану, яка була безпосередньо під Статуєю Свободи. Там за планом мав розташовуватись вуличний університет [8]. Зоною Майбутнього мав стати Будинок Профспілок, де і повинні були на постійній основі проходити всі круглі столи із питань розвитку української держави. Фінансувати цю реконструкцію неочікувано згодились євроструктури (і як вони про це дізнались - гадали журналісти, не помічаючи, що одним із особистих радників Тимошенко є Григорій Немиря).

Перші кілька днів Юлія Тимошенко щільно контролювала процес реконструкції, і залишила цю ділянку роботи лише тоді, коли упевнилась, що все буде виконано як треба, і в термін. Її очікувала справді велика битва, яка починалась із довгоочікуваного затвердження А. Дещиці як міністра зовнішніх справ України [9]. Всі очікували звільнення Дещиці, і призначення на цю посаду Немирі, але той залишився радником Тимошенко і (як заявив в черговому блозі С. Лещенко, перебрав на себе роль тіньового керівника закордонних кампаній Тимошенко).

А кампанію Тимошенко задумала серйозну. На початку липня вона замінила практично весь посольський склад в Европі, призначаючи на місце старих послів, аташе та консулів цілком нових людей [10]. Кандидатури їй постачала НКА, яка на той момент уже вийшла на планову потужність і генерувала списки кандидатур по всьому спектру професій. Після цього посольства перетворились на потужні машини формування суспільної думки. Нові посли, серед вимог до яких ставились журналістські навички та вільне володіння іноземними мовами, нанесли потужний інформаційний удар в Европейському Союзі, відстоюючи українську позицію і викриваючи російські підступи. Шокований західний читач із жахом читав правдиві статті про те, як Росія підступно анексувала Крим і, діючи через свою агентуру, намагається підпалити Донбас, і потроху приходив до думки, що Росія є агресором і має бути не просто суворо покарана, а й вишвирнута з РБ ООН і євроструктур.

Було зрозуміло, що розлючений Путін найближчим часом нанесе удар у відповідь. Але Юлія Тимошенко знала, що він буде нанесений в будь-якому випадку, і грала на випередження, щоб не дати йому активізувати армію своїх "друзів" і схилити Европу до "мирного плану" за зразком Боснії чи Грузії. Їй необхідна була дипломатична перемога із таким запасом, щоб ніякі нафтогазові гроші і втрати від санкцій не змогли "переконати" європейське суспільство вирішити проблему за рахунок України.

Липень і серпень 2014 р. обіцяли бути гарячими...

(далі буде)

Джерела і додаткові матеріали

[0] Ситуація і реакція Тимошенко не вигадані, подібний же випадок дійсно мав місце, але більше 10 років тому. Ось рідкісне відео, яке лягло в основу цього епізоду.
http://my.mail.ru/mail/ukraina2015/video/8/41.html

[1] Структура та повноваження Адміністрації Президента визначається не законом, а Указом Президента. На даний момент нормативним актом, на підставі якого діє АП, є Указ Президента №504/2010, від 2 квітня 2010 р., підписаний Віктором Януковичем.
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/504/2010

[2] Структура та повноваження ДУС також визначається не законом, а Указом Президента. На даний момент теж діє Указ 1180/2002 від 17 грудня 2002 року, затверджений ще Кучмою. Останнім зміни в це положення вносив... Віктор Янукович, теж Указом, №983/2011 від 19 жовтня 2011 року.
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1180/2002

[3] Епізод заснований на реальних фактах. Юлія Тимошенко дійсно відвідувала цю фабрику, під час позачергових парламентських виборів, і дійсно замовляла там обмундирування для наших вояків.
http://molbuk.ua/vybory-vr/79077-yuliya-tymoshenko-u-chernivcyakh-prydbala-1000-komplektiv-odyagu-biycyam-v-ato-foto.html

[4] Тимошенко обіцяла залишити А. Яценюка прем'єр-міністром, якщо виграє вибори, тому зміна уряду в перші дні її каденції - варіант маловірогідний.
http://espreso.tv/news/2014/03/27/tymoshenko_yakscho_ya_vyhrayu_vybory_yacenyuk_zalyshytsya_premyerom

[5] Юлія Тимошенко проводила подібні круглі столи в бутність свою кандидатом в президенти. Ось приклади:
http://video.intv.ua/video?v=38549 (круглий стіл щодо подолання корупції, 4 квітня 2014 р.)
https://www.youtube.com/watch?v=DeMjdfhVsPA (круглий стіл щодо проблем в Буковині, 20 травня 2014 р.)

[6] Ані інформація про проекти, ані конкурс не придумані, вони проводились і в нашій версії реальності. Початок подачі проектів 9 червня 2014 р., а результати були оголошені 16 червня 2014 р. Жодних результатів цей конкурс не мав, реконструкція обмежилась приведенням території до попереднього стану.
http://www.bbc.com/ukrainian/multimedia/2015/06/150609_maidan_reconstruction_gallery_ko
http://112.ua/kiev/v-kieve-nazvali-pobediteley-konkursa-proektov-rekonstrukcii-maydana-nezavisimosti-237674.html

[7] В нашій реальності так і відбулось. За місяць цілеспрямованої пропаганди термін "алкомайдан" закріпився, і його розігнали.
http://korrespondent.net/ukraine/politics/3402752-alkomaidan-dolzhen-byt-razrushen-ynternet-o-zachystke-tsentra-kyeva?utm_source=facebook.com&utm_medium=social&utm_campaign=alkomaidan-dolzhen-byt-razrushen-ynternet-o-zachystke-tsentra-kyeva

[8] В нашій реальності такий був утворений у Львові у серпні 2014 р., під керівництвом Адама Міхніка та Тараса Прокопишина, жаль, довго не проіснував.
http://tvoemisto.tv/news/na_lektsii_vulychnogo_universytetu_rozkazhut_yak_zmnilysya_ukraintsi_pislya_maydanu_y_ato_65922.html

[9] В нашій реальності Дещиця був звільнений з посади на вимогу Росії.
http://tyzhden.ua/News/112268 (15 червня 2014 р. - вимога Росії)
http://tsn.ua/politika/poroshenko-zaproponuvav-radi-zvilniti-deschicyu-355142.html (18 червня 2014 р. - подання Порошенка на звільнення Дещиці).

[10] В нашій реальності посли в деяких країнах не були призначені навіть в жовтні-місяці. Кількість непризначених послів вражала - Україна не мала фактичного представництва в 23 країнах світу.
http://ukr.lb.ua/news/2014/10/18/283033_timoshenko_prizvala_tyanut.html