Текст остаточної редакції нового закону «Про місцеві вибори» був опублікований тільки минулого тижня. В результаті стало зрозуміло, чому із публікацією документу «тягнули» так довго - остаточна редакція закону не тільки суттєво відрізняється від редакції першого читання. А також стало зрозуміло, що закон виписаний під сценарій виборів, зручний для партій, що входять до складу коаліції.

Яскравим свідченням цього є факт, що в документі «забули» врахувати особливості участі в голосуванні майже 1,5 мільйонів українців - тимчасово переміщених осіб, переселенців з Донбасу та Криму, яким новий закон права на участь у виборах просто не дає. Що є не тільки дискримінацією по відношенню до власних громадян із політичної точки зору, а й суперечить керівним принципам ООН та рекомендаціям Ради Європи.

Переселенці із Донбасу та Криму сьогодні присутні у всіх областях України, їх офіційна кількість - майже півтора мільйони людей. Так, дійсно, не всі із них захочуть піти на вибори, але навіть за останніми даними соціологічних опитувань, участь у голосуванні на місцевих виборах хотіли б взяти не менше 40% тимчасово переміщених осіб. Такої кількості людей достатньо для того, щоб значно змінити електоральну картину в регіонах, прораховану політичними партіями, що є членами коаліції. Також цілком очевидно, що у влади чомусь досі є побоювання щодо політичних симпатій переселенців.

Втім за підрахунками політиків стоять справжні долі українців та їх права, передбачені Конституцією. Адже за Основним Законом і досі, є тільки 3 причини, через які громадянин не має права голосування на виборах: недосягнення віку у 18 років, недієздатність особи та власне відсутність громадянства.

Значна частина переселенців виїхала із окупованих територій вже більше року тому. Вони майже повністю асимілювались на новому місці проживання та сприймають себе частиною нових територіальних громад. Їх діти ходять до місцевих дитсадків та шкіл, люди користуються послугами лікарень та органів державної влади за новим місцем проживання.

Що, на моє переконання, дає переселенцям повне право впливати на вибір складу місцевих рад за місцем свого фактичного проживання. Але поки законодавець навмисно позбавив таких людей можливості голосування на місцевих виборах.
Суть правової колізії

Частиною третьою статті 30 нового Закону «Про місцеві вибори» встановлено, що виборець, який на день голосування перебуває за межами населеного пункту, в якому він проживає, участі у місцевих виборах не бере, крім випадків, коли такого виборця включено до списків виборців на спеціальній виборчій дільниці, тобто у стаціонарному лікувальному закладі.

Як і в попередніх редакціях закону про місцеві вибори, в нову редакцію також перекочувала норма, згідно якої під час місцевих виборів не застосовується норма статті 7 закону "Про Державний реєстр виборців", в якій йдеться про можливість зміни місця голосування. Вона застосовується тільки під час виборів до парламенту та президента.

Якщо раніше дана норма була логічною, адже не може виборець, наприклад, зі Львова обирати депутатів Київради, в нинішніх умовах, коли в країні майже 1,5 мільйони переселенців, що проживають в кожному регіоні України, це правило виглядає зовсім по-інакшому.

Більше того, положення нового закону «Про місцеві вибори» йдуть всупереч із іншим законом - «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», статтею 8 якого передбачено, що внутрішньо переміщені особи реалізовують своє право голосу на виборах шляхом тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про Державний реєстр виборців».

Тобто прямо говорить про те, що переселенці мають право на зміну місця голосування. Чому ж ця норма не була врахована в законі про місцеві вибори?

Міжнародний аспект

Ігнорування прав переселенців на участь у виборах 25 жовтня та неможливість для них взяти участь в голосуванні є нічим іншим як дискримінацією.

Такими діями влада порушила не тільки Конституцію України, а й цілу низку міжнародних конвенцій.

В тому числі Керівні принципи ООН з питань переміщення осіб в межах країни (1998), яким заборонено дискримінацію внутрішніх переселенців при використанні ними права на участь на рівноправних умовах в справах громади, право голосувати та брати участь у веденні державних та громадських справ, включаючи права доступу до ресурсів, необхідних для здійснення цього права.

Відповідні рекомендації містяться також в рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи "Щодо внутрішньо переміщених осіб".

Рішення є?

Існує кілька шляхів вирішення цієї проблеми. По-перше, свої роз'яснення щодо можливості переселенців взяти участь у місцевих виборах 25 жовтня повинна надати Центральна виборча комісія. І в межах компетенції втрутитись в ситуацію

Важливо, щоб ЦВК надала свої роз'яснення після 5 вересня - коли вже стартує виборчий процес і діяло правило скорочених строків оскарження рішення комісії. Оскільки не можна виключати, що якась із політичних партій, що не зацікавлена в участі тимчасово переміщених осіб у місцевих виборах, оскаржить роз'яснення ЦВК в суді. І в разі, якщо воно буде прийнято раніше, ніж початок виборчого процесу, на нього поширюватиметься загальний термін розгляду судових справ, а це - півроку. І зверненням до суду дія документа може бути просто зупинена.

По-друге, Верховна Рада може прийняти зміни до закону про місцеві вибори, і уточнити процедуру голосування для тимчасово переміщених осіб. Такий законопроект може бути прийнятий на початку осінньої сесії парламенту, і тоді дискримінаційна норма по відношенню до переселенців може бути виправлена досить швидко.

Для цього потрібне лише бажання та політична воля.

Питання участі у місцевих виборах переселенців - це не стільки проблема організації виборчого процесу, скільки питання стратегії розвитку держави і політики України по відношенню до внутрішньо переміщених осіб.

Це може дати набагато більше для єднання України та забезпечення соціальної та політичної стабільності в майбутньому, ніж обіцянки миру тисячі разів поспіль. Адже таким чином українська влада і український парламент продемонструють перш за все повагу до таких громадян і можуть зруйнувати міф про те, що вони сьогодні нікому не потрібні.