У яких, все-таки, різних життєвих фазах зараз перебувають росіяни і українці.

Росія закривається від світу, знову протиставляє себе всім навколо, риє навколо себе рівчак з псами та колючим дротом, відчуває себе в небезпеці звідусіль, шкіриться, замикається у великому геополітичному кремлі, як у башті без вікон, знищує чуже, навіть чужу їжу.

Україна відкривається до світу, все більше й більше, шукаючи навмання якісь чудернацькі суміші різних культур, винаходячи якийсь новий хіпстерський патріотизм, скоріше космополітний, ніж автаркійний.

Цікавість до іншого, "любопытство" до світу все більше, мені здається, ставатиме нашою рисою.

Ми в цьому схожі на романтиків 19 століття, які наново відкрили для себе відкритий пейзаж і хаотичний парк: простори, де мало автаркійної геометрії і замкненої логіки, але де багато перспективи і свіжого повітря