Улітку священики все частіше звертають увагу вірним, що вони неналежно одягаються до храму. Дехто приходить, майже, як на пляж. Які вимоги до одягу? Чи можуть бути оголеними руки? Чи можна прозорі блузки одягати? Наскільки довгою має бути спідниця? І як століття тому одягалися люди до церкви?

Деякі храми для нас мають особливу цінність. Одні важливі нам чудовою архітектурою та оригінальним малярством. Інші дорогі нам тим, що саме там нас охрестили, чи саме там ми брали шлюб або відспівували своїх рідних. Ще інші культові споруди для нас цінні тим, що саме в них ми провели своє дитинство разом із улюбленою бабусею, чи через їхню важливу історичну роль для нашого міста чи села. Звичайно, всі ці аргументи також можуть бути важливими. Тим не менше, найголовніше, про що потрібно пам'ятати заходячи до храму, що це - безумовна святиня, в буквальному значенні цих слів. Храм, навіть найпростіший, навіть той, який облаштовано з простої сільської хати - це теж величезна святиня космічного масштабу та наша частинка Неба на землі. А якщо це так, то й поведінка наша в храмі повинна бути відповідною.

Існує ціла низка написаних правил, яких варто дотримуватися перебуваючи в православній святині - місці особливої присутності Бога. Одна частина таких правил лежить у площині церковного етикету, а інша - моралі. Перш за все слід звернути увагу на те, як ми виглядаємо, а по цьому - як ми себе там ведемо.

Безперечно, що одяг людини, яка зібралася до храму, повинен бути, по можливості, святковий. Зайвим буде нагадувати, що окрім усього він повинен бути чистим, цілим, випрасуваним. Святість місця в якому ми перебуватимемо вимагає від людини особливої уважності до себе, в тому числі й до свого зовнішнього вигляду. Тому, вважається неповагою до святині, а отже й гріхом, якщо людина заходить до храму в своєму буденному одязі, чи тим більше - надто вільному, не скромному, такому, що може спокусити інших богомольців. Найкращий одяг це той, який робить нас непомітним у храмі, а не навпаки - приковує до себе зайву увагу.

Важливо зрозуміти, що майже завжди наш зовнішній вигляд віддзеркалює внутрішній стану душі, хоча, очевидно, далеко не завжди може бути показником благочестя людини. Відтак той, хто веде церковне життя, чи принаймні намагається жити благочестиво, разом із внутрішньою роботою над спасінням власної душі, також звертає увагу на свій зовнішній вигляд та поведінку загалом - жести, манери, ходу тощо.

Хоча певні прихожанки виробили свій власний стиль одягу з хусткою на голові та довгій спідниці до самої землі, варто зауважити, що це всього лиш приватна ініціатива окремих жінок, яка чомусь згодом переросла в особливу псевдо-православну субкультуру. На відміну від священнослужителів, миряни не мусять дотримуватися чітко встановленого дрес-коду. Тим не менше, розсудливість та скромність повинні бути нашими першими порадниками в цьому випадку. У дні великих радісних свят буде доречна одежа світлих тонів, у дні посту та скорботи - темних. Особливо кричущі кольори не доречні в жодному випадку.

Християнки, які збираються відвідувати храм, повинні пам'ятати, що головна прикраса кожної жінки, а тим більше дівчини - скромність.

«Hехай буде прикрасою вашою не зовнiшнє - заплiтання волосся, золоте вбрання або наряднiсть в одязi, а потаємна людина серця в нетлiннiй красi лагiдного i мовчазного духу, що дорогоцiнне перед Богом. (1 Петр.3:3-4)

Приходити в штанях до храму можна, але збираючись до Сповіді та Причастя краще все-таки одягнути спідницю та хустку. Спідницю прийнято брати довгу, нижче колін, без розрізів. Кофту чи блузку слід брати без вирізів, не прозору, без яскравих прикрас чи інших недоречностей. Оголені руки теж недоречні ні в жінок, ні в чоловіків.

В ідеалі, кожна одружена жінка повинна молитися в хустці, за словом Апостола: « I кожна жiнка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена» (1 Кор.11:5).

Все ж, якщо хустки при собі немає, але є можливість зайти до церкви та помолитися, це потрібно робити без жодного сумніву. Існують правила, але й існують винятки з правил. Тим не менше, ще раз нагадаю - з непокритою головою моляться тільки цнотливі дівчата.

Особливих вимог до взуття немає. Воно повинно бути теплим, щоб не застудитися в холодну пору року та зручним, щоб у ньому можна було стояти тривалі богослужіння.

Йдучи в храм не допустимо користуватися косметикою, тим більше - фарбувати губи, якими плануєте цілувати храмові святині - святі ікони, мощі, зображення хреста. Якщо ви не можете без помади, то хоча б витирайте губи хустинкою перед входом до храму. Сильний запах духів може заважати або навіть шкодити людям, які стоятимуть поруч вас.

Ведучи мову про прикраси варто зауважити, що й у цьому випадку слід проявити належну міру, та відмовитися він надто великих сережок, каблучок та кольє, які можуть привертати непотрібну увагу. Апостол Павло про це пише так: «Щоб також i жiнки, в пристойному вбраннi, з соромливiстю i цнотливiстю прикрашали себе не заплiтанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцiнним одягом, а добрими дiлами, як личить жiнкам, якi присвячують себе благочестю» (1 Тим.2:9-10).

Стосовно зауважень до зовнішнього вигляду чоловіків у храмі слід сказати, що чоловіки можуть одягати як джинси, так і діловий костюм. Не бажано одягати спортивний костюм, а заходити до святині в шортах і майці на босу ногу забороняється. Релігійні туристи також про це повинні пам'ятати, тому заходячи до храму з цікавості, а не через потребу помолитися, перед цим мають привести себе в належний вигляд.

Із давніх-давен українці відвідували храми у кращому своєму одязі. Він був простий, але й водночас мав вишуканий вигляд. Зверніть увагу, що мода на облягаючи речі завжди сприймалась, як певна аномалія - наша традиція такого не знала. А тому, можна порадити відмовитися від надто тісних сорочок або штанів. Навіть коли вони виглядають сучасно, все одно - в храмі виглядають безглуздо. Чудова практика відвідувати святкові та недільні богослужіння в вишиванках.

На відміну від жінок, чоловіки завжди, навіть зимою, мають стояти в храмі з непокритою головою.

Недопустимо навіть літом приходити до церкви в шортах, майках особам, старше семи років. Шльопанці, в'єтнамки, кеди, босоніжки також не найкращий вибір людини, яка планує відвідати святиню.

Дотримання цих, доволі простих правил церковного етикету, покаже не лише вашу особисту вихованість і відчуття міри, але й повагу до християнського храму та присутніх у ньому богомольців. Так, як ми з вами в оперу не ходимо в кедах і спортивному костюмі, так і йдучи до спортзалу не одягаємо смокінг. Усе має свою міру та час. І тим більше, свою міру здорові рамки повинен мати зовнішній вигляд християнина, який йде на зустріч із Самим Богом!