Знаєте, дітлахи, копирсався тут трохи у фейсбуці тай натрапив на сторінку одного давнього і, перепрошую, недоброго знайомого. Не стану називати його ім'я, але людина це вельми відразлива. Професійний пропагандист (на жаль – далеко не безталанний), професійний єврей – тобто, працює в одному з московських єврейських конгресів, які існують на путінські грошики та займаються пошуками антисемітизму скрізь (а особливо нині – в Україні), окрім раісі. В раісі вони антисемітизму, звичайно, не бачать, хоч би він там при дорозі ріс. Людина ця на всю гору користується своїм латвійським паспортом – громадянин Євросоюзу, хай йому – тому уособлює особливу цінність для путінського режиму.

Дороги наші з ним остаточно розійшлися, коли розпочався Майдан. Ми обидва туди пішли (не разом: я, старий, пішки почимчикував, а він трохи згодом з Москви прилетів – із делегацією, яка приїхала демонстративно підлизати дупу Чивокуні, висловивши йому подяку за «захист українських євреїв від укронацистів з "Правого сектора"»). Обидва бачили, що там і як. Я, старий, залишився, а він полетів додому, в Москву (бо це його справжня домівка). Я намагався взяти інтерв'ю у Дмитра Яроша (це ще тоді, коли це не було модно), а він в три голоси волав про укронацистів, знущався з Небесної сотні та викривав мене, як гамериканського попихача та найманця. Потім Чивокуня втік – і він, який ще вчора пишався тим, що з тим одороблом поручкався, одразу «втратив повагу» до Хряка, бо той, бач, виявився недостатньо рішучим – тобто, не віддав наказ закидати Майдан бомбами чи шо...

І от, нині я втрапив на його сторінку (так вийшло, навмисне не шукав). Виявляється, він нещодавно був у Києві, брав участь в якомусь такому єврейському конгресі (старого Хаїма туди, звісно, не запросили, бо ж невелике цабе – не те, що латвійський гість аж із самої Москви!), де, зокрема, виступали відомі наші політики – наприклад, пан Вадим Рабинович. І крий же ж Боже, як він нині приязно ставиться до Києва та до України! І Бориспіль йому сподобався, і фото зі дніпровської набережі з написом «Слава Небесній сотні!» він запостив, і навіть милостиво похвалив людину, яку я вельми поважаю – Борислава Березу... тільки відзначив, що, мовляв, Береза такий наївний, вірить у «Правий Сектор», а насправді ПС – то злидні й харцизяки, які маскуються...

Що я хочу за це все сказати, любі мої...

Перше: те, що наша влада разом з «Опоблоком» нині, як і раніш, пускає до України таке сміття – це край як прикро. Бо цьому сміттю місце – в смердючій ямині. Ви ж знаєте, що я до пана Порошенка ніколи нерівно не дихав – але в цьому випадку в мене таки виникає великий такий знак питання до нашого президента.

Друге: бійтеся пропагандистів, навіть якщо вони вас нахвалюють. Бо пропагандисти не вірять в те, що кажуть – вони лише працюють за гроші. Якби Адольф Гітлер винайняв подібного екземпляра і заплатив йому – той би вихваляв порядок та охайність, скажімо, Майданека чи пак Бухенвальда. Це аж ніяк не стосується національності – для нього його національність є просто зручним інструментом. Це я кажу, старий єврей, який усяких в житті понадивився, в усіх видах та позах.

Третє: те, що він тепер такий хороший, хоч до рани прикладай – як не парадоксально, є доброю відзнакою. Щури біжать перефарбовуватися та шукають нового хазяйчика. Отже – ми переломлюємо. Бо в них чуйка така, що гончак позаздрить. Єдине лише: якщо наші начальники почнуть використовувати цих професіоналів – бодай, аби вихваляти Україну – то гнати їх усіх разом поганим віником.

Шалом вам всім та на добраніч.