Знову розговорився Клімкін, і я знову нічого не розумію. 

Ось Клімкін вважає, що через наших заручників проти Росії треба застосувати санкції. А я не розумію цього. Я думав, що санкції потрібно вводити через війну, через наших загиблих. А за живих треба з усіх сил боротися, торгуватися, намагаючись витягнути їх з неволі. От чи стане Савченко і Сенцову з Кольченком легше через міжнародні санкції? Не думаю. А Росію такі санкції роздратують, і дикі росіяни можуть піти на принцип – не відпустимо і все. Але санкіції нам важливіші. Тим більше, що за Сенцова їх можна буде 20 років застосовувати. А я наївний вважав, що українська дипломатія вже думає, як співвітчизників з російських тюрем витягнути...

А якщо Клімкіну говорити про санкції, то може би для початку дипломатичні відносини розірвати? Чи провина Росії не настільки велика, щоб аж дипвідносини розривати? Краще просто санкції за Сенцова.

Або ось Клімкін радісно передрікає, що лідери нормандської четвірки зустрінуться в рамках сесії ООН.

А Обама ось сказав, що сильного бажання бачити Путіна у нього немає. А про що їм говорити – самі дрібниці: Афганістан, Іран, Сирія, контроль над стратегічними ядерними озброєннями.

А в нас?! І нафта, і газ, і вугілля, й електроенергія! Насичений же ж який порядок денний з партнерами. І як він тільки в голові Клімкіна з ідеєю санкцій уживається?