Про необхідність замінити комуністичну назву міста-порту Іллічівська, що розташований у 20-и кілометрах від Одеси, мовиться вже не перший рік. Такої думки дотримується і багато депутатів міської ради, але прийняття необхідного рішення постійно гальмували комуністи та регіонали. Вони ж стіною стали і на захист пам'ятника кривавому катові українського народу Ульянову-Бланкові, що досі бовваніє у центрі міста. Лише тепер, коли Верховна Рада заборонила пропаганду і символіку комунізму в Україні, Іллічівськ отримав можливість позбутися своєї назви.

Нинішній Іллічівськ – це сучасне, зручне, чисте місто, важливий промисловий і транспортний центр на півдні України. Городяни пишаються своїм портом на правому березі Сухого Лиману – одним із найпотужніших у країні. Статусу міста Іллічівськ набув 12 квітня 1973 року. Відтоді саме у квітні тут і відзначають день міста; цього року святкові заходи відбулися 25 квітня. Напередодні користувачі соціальних мереж слушно зауважували, що це буде остання річниця міста «під іменем Ілліча», і прорахувалися.

Мені доводилося торік писати, як Іллічівськ опинився на роздоріжжі між Іллічем і пророком Іллею. Тоді масовий ленінопад казна-чому оминув це місто-супутник Одеси, і бовван залишився височіти перед морською гаванню. Здавалося, що його долю визначила позачергова сесія міськради 24 лютого 2014 року, на якій депутати одноголосно проголосували за перенесення пам'ятника Ленінові на територію порту з офіційним формулюванням «на ремонт». На місці Ілліча було заплановано встановити пам'ятник пророку Іллі, а центральну вулицю, яка носить ім'я Леніна, перейменувати на проспект Шевченка. Ініціював такі новації Валерій Хмельнюк, якого жителі міста вже два десятиліття поспіль обирають міським головою.

картина Михайла Бойчука «Пророк Ілля»

На жаль, реалізувати своє рішення міськрада так і не спромоглася. Коли мало не щодня стали відбувалися мітинги протиборних сил, на яких часто виникали сутички, рішення було скасоване. Одного разу прихильник знесення пам'ятника Леніну навіть застосував зброю і поранив двох своїх супротивників пострілами із пневматичного пістолета. Тож Ілліч і досі залишається недоторканим, хоч і з написом на його бронзовому плащі: «Кат».

Для любителів минувшини із совковою ментальністю доцільно створювати музеї-заповідники, збираючи там докупи бовванів колишнім комуністичним тиранам. За прикладом далеко й ходити не треба. Родина Паларієвих, яка створила у Фрумушиці-Новій Тарутинського району на Одещині етносело, позаторік поповнила його чудовим «парком радянського періоду», де лише кам'яних Іллічів зібрано зо два десятки. Тепер парк став принадою для туристів з усіх усюд.

А Іллічівську вже на часі готуватися до перейменування на Іллінськ і до спорудження монумента на честь свого покровителя – пророка Іллі. Він був єдиний із пророків, що живим був узятий у Царство Небесне. Його вважають грізним повелителем дощів, громів і блискавок, який карає неправедних. Водночас він щедрий, бо посилає на землю родючість, а його молитви повертають людей до життя. Напевне, після перейменування міста іллінці відзначатимуть день рідного міста саме на день пророка Іллі – 2 серпня. Тож нехай пошле їм своє благословення їхній покровитель, ім'я якого означає «міць Господня».

А поки що Іллічівська міська рада саботує перейменування міста. Про це ще 1 липня написали у своєму зверненні до Верховної Ради активісти іллічівської міської організації ВО «Свобода». Вони зажадали від парламенту ухвалити відповідно до Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» рішення про перейменування міста. Приводом став саботаж міськради ініціювати громадські слухання щодо нової назви міста та спекуляції деяких політичних партій на цій темі.

«Міський голова Валерій Хмельнюк прагне зберегти назву міста на честь ката української народу Леніна (Ульянова-Бланка). Громадські ініціативи провести слухання щодо напрацювання варіантів нових назв міста Хмельнюк ігнорує. У приватних розмовах він заявляє, що «місто перейменовуватись не буде», бо мовляв «назване воно на честь пророка Іллі». Але в такому разі місто мало би носити назву Іллівськ, але аж ніяк не Іллічівськ», – йдеться в заяві.

До речі, Хмельнюк уже домовився з митрополитом Одеським і Ізмаїльським Агафангелом про те, що священнослужитель визнає, що Іллічівськ назване на честь не «вождя пролетаріату», а християнського пророка. Таким чином, назва міста нібито набуває нового змісту і перетворюється із комуно-пролетарського на православне.

На думку свободівців, у позиції Хмельнюка нічого дивного нема. У нього величезний послужний комуністичний список: член КПРС з 1965 року; із 1969 – перший секретар Овідіопольського РК ЛКСМУ; завідувач організаційним відділом Овідіопольського РК КПУ; другий секретар Одеського ОК ЛКСМУ; заступник завідувача відділом організаційно-партійної роботи Одеського ОК КПУ; перший секретар Іллічівського МК КПУ; 1986 р. – інспектор апарату ЦК КПУ.

А ось поведінка деяких політиків дивує. Окремі місцеві осередки політичних партій намагаються спекулювати на темі перейменування міста, зокрема іллічівська організація «Блоку Петра Порошенка». Замість роз'яснення мешканцям змісту закону про декомунізацію, тамтешні порошенківці збирають підписи за збереження назви Іллічівськ. Свої наміри вони знову ж таки прикривають ім'ям пророка Іллі.

Звернення до Верховної Ради іллічівські свободівці проілюстрували світлиною із зображенням намету партійної організації «Блок Петра Порошенка», де нині збирають підписи місцевих жителів проти перейменування міста.

А керівник місцевого осередку партії «БПП» Олег Дякович, який ініціював цю кампанію, лицемірно заявляє, що «ніде не написано, що Іллічівськ найменовано на честь Леніна». Брехня. Це написано і зафіксовано у безлічі документів, які зберігаються в Одеському державному архіві.
Серед нових назв, запропонованих громадськістю є історична назва Бугове, а також Скіфополь (на честь предків українців – скіфів, перебування яких на цих теренах підтверджене археологічними знахідками) та Святослав (на честь князя Святослава Хороброго, який у часи Київської Русі не раз зі своєю дружиною ходив у походи цією територією).

Іллічівська «Свобода» вимагає розглянути питання перейменування міста до початку місцевих виборів, які відбудуться 25 жовтня 2015 року, аби ця тема не стала приводом для роздмухування громадського протистояння з боку антиукраїнських груп. Та влада Іллічівська тримається, як воша за кожух, за нинішню назву міста. На сесії міськради, яка відбулася 21 серпня, депутати відмовилися визнавати Росію країною-агресором і перенесли розгляд цього питання на наступну сесію. А з проблемами декомунізації міський голова Хмельнюк має намір розібратися лише у вересні.

Тепер свою думку щодо майбутньої назви Іллічівська має висловити місцева громада шляхом опитування чи ґрунтовних соціологічних досліджень. Люди самі визначать, чи стане їхнє місто Скіфополем, як пропонують свободівці, чи Ільїнськ їм більше до вподоби. Після цього своє слово має сказати сесія міськради, а потім її рішення необхідно буде затвердити рішенням Верховної Ради, яка, згідно з Конституцією України, і має право змінювати назви населених пунктів.