Ось вони усі й зібралися в одному місці під спільними гаслами. Люди, фінансовані з одних і тих самих кишень. Російське телебачення має свіжу картинку про загниваючу Україну.

Дискутувати з маріонетками неможливо. Пробував - непробивні. Хоч і видно, що не розібралися особисто для себе, проти чого саме протестують. Але стоять на своєму.

Це не зазомбованість, а нормальна пацанська праця. Дали команду - треба виконувати. Скажуть поміняти барви на нашому прапорі - будуть кричати й за це. Скажуть переписати гімн і оздобити герб снопами та калиною - і за це вони вийдуть під Верховну Раду.

Росія працює цілеспрямовано в різних напрямках. Та чомусь ми її руки воліємо не помічати. Мабуть, соромимося.

Натомість росіяни, не соромлячись, говорять про те, що саме китайці палять їхні ліси на Далекому Сході.

Зміни до Конституції, які викликали бурю в середовищі фахових патріотів, свідчать про невмирущий совєтський принцип засуджувати будь що: "нє чітал, но асуждаю".

А тим часом - це тільки жест доброї волі. І не більше. Наперед відомо, що окупований Донбас не стане українським, доки Путін не відступить. Не погодиться на вибори за українськими законами. Там усе тримається на силі і зброї.

А для того, аби запрацювали українські закони, мають звідти вийти російські війська. Кордон має опинитися під нашим контролем.

Хтось сумнівається, що це не відбудеться відразу після ухвалення змін до Конституції?

Путін буде грати в свою гру й далі, бо відступати йому нема куди. Він готовий здати Донбас, але не Крим. А на таку угоду з ним ніхто не йде. Йому не залишається нічого іншого, як відтягувати час своєї поразки.

Тобто зміни до Конституції - це жест більше для Заходу, аніж для Сходу. Доволі хитрий план, який задемонструє світові, з ким ми маємо справу.

І не тільки там, на фронті. Але й тут, під стінами Верховної Ради.