Останній тиждень я провів між Прагою та Берліном. У Празі політики й інтелектуали із вишеградських країн (Польщі, Чехії, Словаччини й Угорщини – UAInfo) рефлексують довкола відчуття поразки сталості цінностей Оксамитової революції. Квазідемократи, популісти, совки-під-виглядом-консерваторів – це сьогоднішній політичний мейнстрим вишеградських країн. Звичайно, є демократична опозиція і суспільна норма, все одно ближче до ліберальних демократій, ніж до автократій східного чи південного зразка. Але зникає спадкоємність політики і насамперед – щодо підтримки демократії та євроінтеграції в колишньому СРСР. Складається враження, що центральноєвропейські країни поспішили з висновком, що демократичні цінності утвердились, ні, не в суспільстві, а в оновленому і люстрованому державному апараті й у політичному істеблішменті.

У Берліні відбувається звикання із новою роллю одноосібного лідера ЄС. Це фактично означає закінчення «санітарного» періоду стримування Німеччини іншими західними гравцями після Другої світової війни. Протверезіння німецької та європейської політики щодо Росії обмежується інституційним рівнем: держави бачать нову дійсність, в той час як європейські суспільства – з невеликими винятками – сплять. Ситуація симетрично протилежна українській, де суспільне лідерство стримується неадекватною (не)споможністю держави.

Щоб не робити цей допис  довжелезним, перейду зразу до висновку: між Україною та західним ЄС формується правильна різниця попиту і пропонування із вишеградською Європою як перехідним простором. Потенціал заявлений. Тепер бракує політики (policy), яка допоможе реалізувати цей потенціал. В формуванні такої політики українці недостатньо досвідчені, а європейці – недостатньо швидкі.

Мені сильно бракує ініціативи на кшталт Несторівської групи у трикутнику Берлін – Прага/Варшава – Київ, яка б почала працювати над концептуальною рамкою такої політики. Саме ця нова політика, що ще потребує формулювання, а не чинне застаріле Східне партнерство є стратегічним рішенням для європейського майбутнього України і безпечного майбутнього Європи.