Будь-яка національна політика має у першу чергу мати відношення до фундаментальних речей: оборони соціуму та забезпечення населення продовольством і житлом, стверджує в своєму блозі на «Новому часі» економіст Богдвн Данилишин. Якщо писати і просто мислити, а не ховатися за різні складні абревіатури і не для всіх зрозумілі терміни (ЖКГ та субсидії, наприклад), то у цій сфері досить швидко можна навести лад. Однак, оскільки цього в Україні не відбувається, у наведенні порядку, мабуть, не зацікавлені нагорі. «Пишете коротко і незрозуміло» – напучував законодавців Наполеон під час створення ними Цивільного кодексу Франції. Наші пишуть так само незрозуміло, але дуже докладно, що, звичайно, ще гірше.

Здавалося б, ЖКГ – не ракетна техніка: давно час розібратися. Але ні, чим далі в ліс, тим більше дров. І відбувається це зовсім не випадково.

Наш прем'єр-міністр взагалі вирішив скинути цю тему зі своїх плечей: «Мовляв, утеплюйтеся, громадяни, самі, ми ж у разі чого допоможемо». Але такі поради у країні, де громадяни звикли сподіватися на державу і ще не виробили здатність до самоврядування, є фактично самоусуненням влади від вирішення найважливіших соціальних проблем і визнанням нею своєї невисокої компетентності.

Насправді доводиться тільки дивуватися, як країна, яка впоралася з космічними технологіями, в якій, як і раніше, працюють першокласні інженери, не в змозі придумати комплексне і системне вирішення цієї дріб'язкової проблеми, на якій продовжують заробляти політичний капітал популісти всіх спектрів: і ліві, і праві.

Адже це тільки здається, що вона така складна. Насправді це управлінське завдання для другого курсу якого-небудь бізнес-університету. Але ми настільки звикли, що проблема ЖКГ нерозв'язувана, що навіть не наважуємося поставити питання коректно і радикально.

Від забезпечення суспільства житлом і його експлуатацією держава не може усунутися. Тим більше, українська держава: ми не США, які з самого початку будувалися як держава приватної ініціативи. Ми не можемо відразу почати вести себе так, як ведуть себе США у цьому питанні. Тому наші чиновники повинні підготувати план дій з реформ ЖКГ, а не усуватися з цього процесу.

Насправді все не складно. Є житловий фонд, який абсолютно неадекватний сучасним вимогам енергокерування та енергоефективності, і його потрібно привести у відповідність до найвищих світових стандартів експлуатації. Цю діяльність не можна пускати на самоплив, а необхідно централізувати, щоб вона стала ефективною. Держава має створити агентство з участю приватних структур або найняти спеціалізовану західну компанію (суто з міркувань професіоналізму і некорумпованість такої структури), яке (яка) буде координувати і направляти державні і приватні структури для переходу українського житлового фонду в інший стан, в якому витрачання енергії у житловому фонді наблизиться до ефективних світових показників.

Для цього необхідно визначити: бажаний стан (параметри, яких ми хочемо досягти); терміни, за які ми хочемо здійснити; операторів цього процесу; тих, хто буде відповідати за зрив програми (причому необхідно буде визначити фінансово-майнові санкції). Необхідно передбачити процес консультування та пропагування всього цього, зокрема – за участю національного телебачення.

Забезпечивши цей процес проектами, виконавцями, та фінансуючи його у встановлені генеральним планом терміни, ми отримаємо бажані результати. До речі, як нам повідомляють історики, саме за такої управлінської технології будували піраміди у стародавньому Єгипті (це відповідь можливим критикам), так що нічого незвичайного у моєму реченні немає. Може , єдине незвичне в ньому те, що мені взагалі спало на думку поговорити про «таку заплутану справу» простою людською мовою.

Потрібно зрозуміти, чи хочемо ми вирішити цю проблему, чи ні? Якщо хочемо, то чому не робимо так, як я запропонував, або подібним чином (я не наполягаю на тому, що мій план єдино вірний, я наполягаю на філософії підходу до розв'язання цієї проблеми)?

Давайте позбавимо наших політиків такої солодкої і благодатної бази для їх нереальних обіцянок у сфері ЖКГ, і проведемо, нарешті, правильну реформу за лекалами великих керівників – від тих, хто проектував єгипетські піраміди (вони досі стоять), до сучасних геніїв менеджменту, для яких така проблема є простою. І тільки наше недомислення заважає нам раз і назавжди розібратися з цією уявно нерозв'язною проблемою. Але, щоб вирішити її, потрібно радитися з інженерами, а не з політиками.