Мосійчук та процесуальна форма. Вареник.

Нас вчили, що для кримінального процесу (та й для будь-якого іншого) важливою гарантією прав учасників та взагалі вагомою частиною правосуддя є процесуальна форма. А особливо ця форма гарантує виконання стороною обвинувачення обов'язків та обмежень.

Якщо процес передбачає дати слово депутату перед голосуванням, ставить певні вимоги до подання Генпрокурора, то так і повинно бути.

Багато хто сміється, коли в американських кінах із-за якигось процесуальних дрібниць можуть виключити доказ чи виправдати, мабуть, винуватого. Але мало хто, навіть серед правників, сміється з того, що відбулось з Мосійчуком в контексті процесу. Хоча це справді не смішно, це показує яке печерне (печерське) у нас обвинувачення. Адже й так прокатить.

Уявіть собі якби процесуальну форму дотримували в Україні прокурори, судді, слідчі.

Тоді би виявилось, що крім того відео, можливо, немає ніяких доказів, що кваліфікація неправильна, натянута під арешт, що подання Генпрокурора недопрацьоване, що дозволу на спостереження за депутатом не було, що той, хто давав хабара не має процесуального статусу і відео сумнівним може бути доказом, або ж він навмисно оформлений в іншому провадженні, не по діях депутата.

І суддя би теж це врахував і прокурори отримали би фігу, а не арешт.

Тоді наступного разу прокуратура ловила ти корупціонера не абияк, а чітко по закону. І всіх інших злочинців.

І, дасть Бог, помаленьку, навчились би достойному правозастосуванню.

Може бути смачна начинка у варенику, але якщо ліпити без належної форми, то розвариться. І так у нас розварюється кожна справа. Як у слідчих, так і у судах. І розварена вся система правосуддя. А ми її їмо такою. Та й, здебільшого, начинка теж гидка.

З.і. уже мовчу за процесуальну форму для депутатів. Голосували хоча б по формі, особисто, уже інший парламент.