Адмірал Макаров колись відкрив, що у Босфорі існують дві течії. Поверхнева, з Чорного моря в Мармурове, про яку всі знали. І глибинна – з Мармурового моря у Чорне. Він дуже презентабельно опустив зі шлюпки на глибину барильце на канаті, і воно потягло човна «проти течії».

Вже більше року спостерігаю я за імпотенцією нашої влади в мовних питаннях. Порошенко начебто чесно обіцяв збереження мовного статус кво, його все влаштовує, мовну карту Москві не вдалося розіграти і ладоньки, то я неуважний і на щось сподівався. Ну не може ж начебто патріотично налаштовану людину влаштовувати, що, скажімо, українською мовою виходять лише 12% журналів проти 82% російською. Але влаштовує. Більше того, за відчуттями продовжується повзуча русифікація преси, телебачення, кіно тощо. Іноді здається, вона навіть посилилася, бо насильно записувати на вивчення російської у молодших класах навіть Табачник не здогадався. А зараз батькам доводиться цілі баталії у школі витримувати, щоб другою іноземною була все ж французька чи німецька. Хау ду ю ду, містере Квіте? Переклали свої проблеми на мамські плечі? З вами теж судитися треба, щоб зачухалися? Ми сміялися над Миколою Яновичем, а на тлі лінгвотроля Авакова виявилося, що він був прогресивним сатрим. Жодних кроків щодо повернення українцям телепростору ми теж не дочекалися. Ну і так далі. Зрозуміти, що сподівання були марними, можна було вже по тих кадрах, якими оточив себе президент з самого початку. Українолюб українолюба поганяє. Це бізнес, мала. Буде вам українська преса, готуйте Ложкіна.

Можна було б продовжити традиційні патріотичні плачі, але. Це все була ота поверхова течія. А існує ще глибинна, незворотня, ніжна, як паровий каток, і я її теж помічаю. В ресторані, де обідаю, за замовчанням офіціанти (молоді пацани й дівки) кажуть «Доброго дня!» Після моєї агітаційної оповідки про якусь книжку, коли людина вже загорілася і хоче купувати, раптом нітиться – це ж російською, вибачте. Знайомі моряки, проїздом з Борисполя на вокзал, вже питали мене, чому тепер у Києві всі гарні дівчата розмовляють по мобілі українською. Більшість моїх друзів, які досі писали у ФБ російською, потихеньку переходять на українську. Навіть не до ночі згаданий фейсбук-міністр Аваков після переполоху в Мукачеві з переляку згадав мову. І дуже смішний вигляд мають несподівані перемикання на українську чорноморських гастролерів з Грузії у прямому ефірі.

Ну а тепер ще й директор «Фоліо» (Олександр Красовицький – UAInfo) після форуму видавців традиційно прозвітував у ФБ і одним з пунктів було падіння інтересу до російської книжки при одночасному зростанні виторгів в порівнянні з 2014 роком. Тобто ця глибинна протитечія таки є і вже дає економічні наслідки. Гарним знаком є реагування традиційно чутливіших на попит інтернет-ЗМІ. Одне за одним запускають українські версії.

Все в нас буде. І свої газети, і свій телевізор. Треба тільки бути такими ж послідовними, як із бойкотом російських товарів. Ось висміювали ж усі розумахи жіночок, які роздивлялись штрих-коди на зубній пасті. А воно ж спрацювало. І тут спрацює, ніжно, як паровий каток. Процеси це інерційні, але невідворотні.

P. S. Про книжки не писав, книжки в нас і так свої з 1995 року.