Розподіл тягаря біженців всередині країн Європейського союзу – питання, яке потребує ще не одного обговорення, публікують у блогах на «Новому часі» думку колишнього міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта. Під час переговорів всередині ЄС буде вирішуватися питання, за якою схемою відбуватиметься цей розподіл: будуть визначені квоти для кожної з країн у відповідності з її розмірами та можливостями, або деяким з них нададуть можливість замість отримання квот взяти участь у вирішенні проблеми фінансово.

Я не очікую швидкого прийняття рішення щодо кризи біженців; вважаю, пошук консенсусу, на який погодяться всі, займе якийсь час.

Підсумковий варіант, швидше за все, не буде однозначним: зараз навантаження, яке несуть країни-члени ЄС, значно різниться, адже кількість біженців, які вже дісталися до Європи, в цих країнах варіюється, і дуже сильно.

Квоти могли б здатися гарним рішенням, але мене турбує одна проблема, пов'язана з їх впровадженням: річ у тому, що часто біженці хочуть вирушити в конкретну країну, оскільки саме там живуть їхні друзі або родичі. Тому краще за все, мабуть, підійде змішана система. Виділення чітких квот для кожної країни може виявитися не надто ефективним механізмом.

Я б дуже хотів, щоб сирійська криза розв'язалася вже завтра. Але, на жаль, всі ми розуміємо, що цього не станеться так скоро. Боюся, конфлікт в Сирії, хоча його інтенсивність та форма вираження можуть змінюватися час від часу, залишиться нашою проблемою ще довго.

Окрім того, Сирія – не єдине джерело біженців. Лівійський конфлікт також докидає свою лепту до того, що зараз у Європі називають «кризою мігрантів». У найближчі роки ні біженці, ні проблеми, які змушують їх шукати притулку в Європі, нікуди не дінуться. Цю сумну реальність нам необхідно усвідомити і навчитися жити з нею.