Демонізуючи біженців із Сирії / Африки на угорських вокзалах, смакуючи деталі того, які вони брудні / хворі / вошиві / зневажливі до цивілізації тощо, ми маємо розуміти кілька речей:

1. Це мало чим відрізняється від того, що говорять антиукраїнські і пропутінські ультраправі в самій Європі. І, відкрию вам секрет, відмінності між сирійцями та українцями ці ультраправі не бачать.

2. Ті, хто каже, що Європа має закритися від сирійських мігрантів і натомість дати безвізовий режим українцям, є наївними романтиками. В Європі так ніхто не мислить. Там є ті, хто хоче закритися від усіх, і ті, хто вважає, що треба намагатися відкриватися до всіх (зокрема й до нас), хоча би трохи.

3. Демонізація біженців у Європі веде до важливих геополітичних наслідків. Ви можете почути деякі голоси на кшталт: хочете менше біженців – нумо дружити з Асадом / Путіним проти Ісламської держави. Ці голоси звучатимуть значно більше зараз. І йтимуть вони не тільки від ультраправих, але і просто від консерваторів чи навіть прагматиків. Коли ви смакуєте тему «брудних сирійців», ви фактично смакуєте тему «Путіне, врятуй нас від брудних сирійців».

4. Наш єдиний шанс бути почутими в Європі – це говорити європейцям, що Європа не обмежується кордонами ЄС. Що Європа йде значно далі. Що Україна є виміром універсальності для європейського проекту, який все більше стає локальним. Якщо мантра про «брудних сирійців» йде від нас, це руйнує все. Поставити замість слова «сирійці» слово «українці» для європейського серця дуже легко.

5. Я розумію, що біженці справді можуть бути різними. Я не був на Келеті зараз і не можу судити про те, що там відбувається. Але я чув багато історій про брудних переселенців із Донбасу. І я після цього об'їздив чимало з їхніх поселень. І здебільшого я бачив дуже добрих людей, які дуже сильно страждають