Все знову буде Донбас? Або "чужі"

Ви помітили до чого звелися останнім часом розмови про Україну і підтримка України у світі? Ніхто не наполягає на виведенні російських військ з окупованих територій, на відновленні контролю за кордоном з боку України, на посиленні української армії і озброєнні України. Ніхто не вимагає кримінального переслідування і покарання бойовиків і російських агентів, які вчиняли злочини проти мирного українського населення та українських військових, відшкодування Росією збитків завданих внаслідок окупації та анексії територій. Про Крим взагалі воліють не думати і не згадувати в принципі.

Ключові промови на Генасамблеї ООН в розпал воєн, розв'язаних Росією по світі, нагадували історичні роздуми, а не політичні вимоги, як того очікувалося.

Натомість, все, що стосується підтримки України у спротиві російській агресії звелося до одного - "Немає альтернативи Мінську!" А впровадження "Мінська" тлумачиться однаково у Берліні, у Вашингтоні і, на жаль в Києві, і означає лише дві речі:
1) вибори на окупованих територіях і 2) надання "обраним" особливих повноважень через зміни до Конституції.

І план Мореля, який обговорюватимуть у Нормандському форматі - це лише неминуча проміжна ланка яка необхідна між "Мінськом" і виборами. Не було б Мореля, знайшовся б інший добродій який би розтлумачив для тих, хто ще мав ілюзії, усі "модальності" "Мінська" стосовно виборів.

Досить докладно сам план Мореля проаналізований тут.

"План Мореля" так само, як і "безальтернативний Мінськ", як і "особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" - це тотальний розкол України із перспективою подальшого поглинання всієї України "окремими районами Донецької та Луганської областей".

Послідовність дуже проста. Присутність російських військ - це окупація. В умовах окупації можна обрати владу лише із... окупантів. Український закон не перешкода, як і стандарти виборів чи визнання їх результатів. Буде "особливий" закон, "особливі" стандарти та "особливості" визнання. Бо дуже треба посадити за стіл перемовин "легітимну" владу "окремих районів".

Далі обрані окупанти мають отримати "особливі" повноваження, які вже сьогодні є в законі, прийнятому 16 вересня 2015 року: призначати суддів, прокуратуру, міліцію, тобто повноваження держави!!! Вони повинні отримати "особливу" захищену частину нашого з вами бюджету.

Таким чином, у середині України намагаються створити альтернативне державне утворення, кероване окупантом. Чиї інтереси "воно" буде відстоювати - сумнівів ні в кого немає. І "воно" буде з нас насміхатися, бо воно буде "особливе", а ми - звичайні. І ми вимушені будемо виправдовуватися перед Берліном та Вашингтоном, як дружина алкоголіка, поки "воно" не поглине нас із середини...

Вибори на окупованих нині територіях повинні відбутися. Але після нашого повного контролю за кордоном і, бажано, із бетонною стіною. Після того, як з нашої території виволочуть останню російську гармату, вийде останній російський солдат і засвідчить це "вконтактє". Після "дератизації" і вислання російської агентури. Після покарання тих, хто відрізав голови нашим солдатам і розстрілював сім'ями тих, хто нас підтримував - бо ці злочини не мають строку давності. Після повернення тих, хто хоче повернутися. Після відключення російської пропаганди і реабілітації її жертв...

Так, цей шлях складний і довгий. Але цей шлях був наш. Те, що від нас вимагають сьогодні - це шлях "чужих".