Міський голова Львова Андрій Садовий відповів на звинувачення українських користувачів у звільненні керівника управління культури Львівської міської ради Ірини Магдиш через образливі слова на адресу церкви. В інтерв'ю виданню «Українська правда» Магдиш сказала, що через брак культурних установ, церква починає жирувати на цьому. При цьому вона зазначила, що не проти релігії, але церква не повинна бути єдиною культурною пропозицією.

Дослівно:

У місті живе майже мільйон чоловік, у яких свої зовсім інші побутові та культурні потреби. Є райони, де взагалі нічого немає - жодного культурного центру, жодної бібліотеки, театру або кінотеатру. Це мертві райони в культурному сенсі. Єдина розвага для людей в такому районі - церква.

І церква починає на цьому жирувати і зловживати страшним чином.

В одному з таких районів у кожній школі у вестибюлі стоїть фігура Божої матері, обкладена квітами, такий вівтар маленький. Іноді я там бачила моменти, коли під час уроків діти стояли як на лінійці перед цим вівтарем, а пастор правил службу.
На моє запитання, чому діти тут, а не на уроках, ніхто не знайшов, що відповісти.

Це їхні гроші. Їх парафіяни - це їхні гроші, а прихожан треба виховувати з малих років. Якщо людина звикла ходити до церкви як на єдину розвагу в своєму світі, і вносити пожертвування, то церква буде процвітати.

Я не проти релігії, це особиста справа людини. Але церква не повинна бути єдиною інституцією і культурним пропозицією.Ми повинні пропонувати людям інші можливості.

Садовий відреагував через «Фейсбук», вибачившись за висловлювання своєї підлеглої. Назвав слова пані Магдиш, посадової особи Львівської міської ради, про те, що церква у Львові "жирує" та "зловживає страшним чином" образою власне всієї церкви у Львові і ніщо інше: «І якщо ця посадова особа не знаходить в собі сил вибачитись за це, чи пояснити, що вона не мала на увазі всіх представників церкви, то це зобов'язаний зробити її керівник. Я висловив публічно свою думку. Пані Ірина прийняла самостійне рішення написати заяву про відпустку до 23 жовтня та звільнення після неї».

Після повідомлення про звільнення Ірини Магдиш в соціальних мережах зчинився неабиякий резонанс. Користувачі, які захищають екс-чиновника навіть запустили хештег #‎supportmagdysh‬, а ввечері вишикувалися (серед них журналіст Отар Довженко, Иван Яковина) з цим написом біля радіо «Сковорода», де Магдиш давала інтерв'ю.

А вчора ввечері Садовий написав ще один запис у «Фейсбуці» на цю тему, назвавши це постом не міського голови, а постом львів'янина. На початку привів деякі висловлювання:

"Та-а-а-к, г-н Садовой теряет мой голос. И не надо больше либерально поблескивать стеклами очков. И так понятно уже, что вы оказались блеск каким мракобесом."

"Самопоміч разом із Садовим впевнено перетворюється із прогресивної сили на пересічну політсилу. Сподіваюсь це принесе свої плоди на місцевих і парламентських виборах."

"Миллион вопросов к служителям культа. Хватит одного взгляда на автопарк, утварь и состояние брюха любого попа, чтобы понять, что не так уж все плохо в наших церквях, как на то жалуются церковники."

"От воно що, а я була доброї думки про Садового, а виявляєтся він захищає церкву. Ну добре, краще пізно ніж ніколи про це дізнатися. Ганьба і сором."

"Ви що не читали ст. 35 Конституції України? У нас церква відділена від держави."

І так далі (Це, як ви мабуть здогадались, з численних дописів мені на Фейсбук сьогодні)

Шановна Фейсбук-спільното. Є речі, які поза поняттями рейтингів і лайків. Хто я такий, аби захищати Церкву? Вона сама здатна себе буде захистити. Я і так опинився в центрі дискусії, в якій, повірте, не планував опинятись.

А тому тим, хто хоче подискутувати про роль Церкви в житті Львова я раджу це зробити з тими, хто цю церкву представляє. І які, як каже дехто, "жирують" і "страшно зловживають" у Львові.

Підіть до спільноти "Лярш Ковчег", яка при чотирьох парафіях займається людьми з синдромом Дауна. Загляньте до родинного дому "Покрова", які чомусь раптом вирішили піклуватись сиротами (обдирають мабуть). Подискутуйте з монахинями, які годують бідних в соціальних їдальнях. І так далі. Можливо такі розмови дадуть більше для пошуку компромісу в громаді між "антиклерикалами" та "церковниками". А він точно потрібний. Ну не релігійні війни ж нам влаштовувати тут.

Я не маю нічого проти, аби цю роботу робили не лише люди духовні. Але так вже сталось, що в них більше внутрішньої мотивації це робити і вони не чекають подяк і умовних "лайків" за це. І якщо церква має більше можливостей запропонувати щось для дітей у "віддалених районах міста", то це, мабуть, не питання до церкви. Питання - що пропонують інші? В тому числі і управління культури Львівської міської ради (це не докір пані Ірині, яка там попрацювала певний час. В цьому маю розібратись і я, як керівник цієї структури).

Далеко не однозначна ситуація. І наврядчи Ірина Магдиш хотіла образити релігійну громаду Львова, міста, в якому живе і працює. Та ще й крім того вдосконалює. Цікаву думку щодо цього висловив Святослав Павлюк:

"Між тим що я подумав, хотів сказати, та сказав а також тим що ви почули, як ви зрозуміли і який зробили висновок – дуже великі різниці. Фразу яку сказала Ірина слід би інтерперетувати в місцевих контекстах та часу де та розмова відбувалася – місяць тому – форум культури східного партнерства і врядування в тому секторі Також це було не інтерв'ю а розмова, яка відбувалася на певному професійному форгоні і фаховий журналіст мав би це перед друком показати чи принаймні про це спитати".