Непоступальщики бувають різні. Одні сидять і їм не зручно, сидять і відчувають засудливі погляди оточуючих. При цьому ховають очі. Вони б раді піднятися і поступитися тітці, яка нависає, але вважають це певним проявом слабкості. Я ж мужик! Ще й з качалки їду. А мужик як зробив так і тримається своєї лінії. Не дьоргається, не мєчеться, а сів сиднем і сидить! Позичає у Сірка очі, щоб підвести на мить та й далі сидить. Як інструмент самозахисту іноді використовує навушники, в рідших випадках книжку.

Другий тип - спокійний і задумливий. По-філософськи заглибився в себе. Думу думає. На перший погляд видається, що йому байдуже. Та схрещені на грудях руки (цей жест означає бар'єр, спроба відгородитися від оточуючих) говорять про зворотнє. Намагання першим вискочити з вагону теж.

Третій тип - найнаглючіший. Широко розкритими і невинними очима дивиться, як ні в чому не бувало. Прикидається абсолютним шлангом. Це не він неправильно вчиняє, а жінка на підборах, яка тупцяє, переминаючись з ноги на ногу. Та все ж десь глибоко в зіницях проскакує іскра сумління.

Іноді, цікаво представити внутрішній діалог непоступальщика: "та протримаюся, ще дві зупинки", "я б поступився, але як це буде виглядати: три зупинки проїхав не встаючи, а тут підірвуся", "ну хто взагалі вигадав ці правила, і взагалі таке ніде не неписано", "а чо ці бабки в час пік їздять, сиділи б собі вдома". Останню фразу чув від одного пасажира, на що зауважив, що бабки теж люди і мають право їздити, коли їм заманеться.

Не поступаються часто. Запам'яталося як сиділо три бугая, а перед ними три жінки.

Але й поступаються нерідко. Сьогодні чоловік років 45 підхопився перед жінкою (приблизно того ж віку), та відповіла, що скоро виходить. Той щось сказав, пожартував і шанобливо встав, пропускаючи на сидіння. Прошу пані! З усмішкою та явно піднятим настроєм присіла.