Таке яскраве сонце і така золота осінь. Ця краса так дисонує з блокпостами і протитанковими мінами, з напівзруйнованим мостом, де відбулася сьогодні, 29 жовтня, операція зі звільнення дев'яти украінських заручників.

Це так важко – перші хвилини бачити іх пригніченими, вони неначе в лещатах страшних переживань, емоцій і спогадів, які не відпустять іх вже ніколи. Це так непросто – бачити їхні сльози і чути шепіт: «Синку, я вже їду», коли вони в перші хвилини звільнення просять телефон і дзвонять рідним.

Це так радісно – вже бачити їхню усмішку, як вони тиснуть руки нашим військовим вже на нашій територіі, а ті обнімають героїв і говорять: «Уже вдома!»

Сьогодні я дуже щаслива, бо знаю, як важко давалася ця операція. І серед дев'ятьох звільнених є дійсно справжні герої –  й Олександр Михайлюк, що був у полоні ще з часів оборони Донецького аеропорту, і два Поліщуки – Володимир і Дмитро, наші військовики. Й інші хлопці, які через кілька годин вже будуть УДОМА.

У перші хвилини на територіі, підконтрольній украінській владі, хлопців чекав гарячий чай і багато журналістів. Уперше в операціі взяли участь представники Міжнародного комітету Червоного Хреста, Украіна довго цього добивалася. Операція відбулася завдяки спільним зусиллям міжвідомчого центру СБУ і мінськоі гуманітарноі підгрупи.

Президент тримає питання звільнення під особистим контролем. Передала за його дорученням привіт хлопцям. І подяку за мужність, витримку і украінську позицію. Працюємо далі. Дякую всім причетним.

Ми ж продовжуємо працювати. В заручниках ще залишається 139 украінців, 788 вважають зниклими безвісти. Маємо всіх знайти.

Пииання звільнення і пошуку буде одним із ключових і на зустрічі міністрів закордонних справ у Берліні в нормандському форматі 6 листопада.