Вдруге і востаннє сходив на засідання міжфракційної групи Крим.

Вдруге, бо рік тому запрошували на її заснування. Востаннє з двох причин. Перша, після сьогоднішнього виступу мене туди більше і не запрошуватимуть. Друга, якщо навіть і запросять - не піду.

Групу очолює одеський кіндер-сюрприз Олексій Гончаренко, який, судячи з новин і засідань міжфракційної групи, гарно уміє лише перераховувати гроші на камеру та піаритися.

Суть засідання звелась до того, що нардепи по черзі плакалися, що страшно люблять Крим і кримчан (деякі навіть аж так, що і блокаду не переносять, і спати не можуть), але нічого зробити не можуть. Причина - немає політичної волі і знань.

Абсолютно антидержавний закон про вільну економічну зону в Криму нібито скасовувати вони і погоджуються, але і не впевнені, що зможуть, а до того ж "треба мати комплексну програму чи стратегію дій по Криму, а не займатися разовими акціями".

На питання: а чому ж ви, дипломатично висловлюючись, народні обранці, цю стратегію за рік дії парламенту не створили - виявляється тому, що у громадськості є різні підходи до теми. Окрім того, виявляється, усі дуже зайняті. Зате можуть прозвітувати про все, що де арештовано, затримано чи ще що (про все і усіх, окрім того, що зробили самі).

Одним словом, пуста балаканина політичних імпотентів.

Хочеться подякувати Златі Огневич за чітку громадянську позицію: не можеш, не умієш, не хочеш - парламент не місце для таких - звільняй місце тим, хто можуть, хочуть і уміють.

А в купі з усим цим візово-сексуальним балаганом, то вже просто неможливо стримуватися - цей парламент себе вичерпав.

Ось тільки дострокові вибори, якщо ми хочемо хоч якось полегшити ситуацію в державі, мають бути одночасно і парламентські, і президентські.

Перезапускатимемо, аж поки не перезапустимо.

PS От тільки би Рефат Чубаров це не сприйняв на свою адресу