Ще влітку минулого року тактична група 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади взяла штурмом «Республіку Міст» та селище Піски. Кільце навколо Донецького аеропорту було розірвано. З тих пір воїни-гвардійці «93-ї» утримують цей важливий населений пункт, розташований за кілька кілометрів від окупованого бойовиками Донецька.

Болото, зруйновані будівлі та запах вогню... Автору цих рядків неодноразово випадало відвідувати цю одну із найбільш «гарячих» точок Донбасу та спостерігати, як бойовики нехтують режимом припинення вогню. І сьогодні там дуже гаряче: чи не кожну годину у повітрі свистять та лускають кулі, а у радіостанції чути команди бойовиків на відкриття вогню по наших позиціях. Коли ж настає темрява, до гвардійських рубежів підкрадаються ворожі диверсанти, намагаючись прощупати нашу систему оборони.

Командир механізованого підрозділу, який очолює оборону цього населеного пункту, розповів, що вогонь зі сторони бойовиків майже не припиняється. Періодично працюють автоматичні, станкові протитанкові та реактивні гранатомети, крупнокаліберні кулемети, а також БМП противника. Стрілецька зброя взагалі вщухає рідко.

- Щоночі до наших позицій наближаються диверсанти. Нам їх добре видно, адже ми знаходимося на висоті. Наші пости та спостерігачі їх одразу засікають та тримають на прицілі. Якщо вони підбираються ближче, отримують від нас свинцю, - зазначив він.
Того дня у Пісках працювала Спільна моніторингова місія ОБСЄ. Раніше під час роботи спостерігачів найманці вогонь не відкривали, проте останнім часом знахабніли настільки, що вже не звертали на них уваги.

- Загалом ворог веде себе неадекватно. Це видно з його команд, які добре чути по радіостанції, - розповідають гвардійці. - Не викликає сумніву, що вони часто перебувають у нетверезому стані або під дією інших речовин.

Відвідуючи різні позиції, розговорилися з офіцером зв'язку з позивним «Бєля», який перевіряв кабелі та справність радіостанцій.

- На передовій дуже важливо мати безперебійний зв'язок, - наголосив він. - Від цього залежить все: як швидко бійці дізнаються про початок штурму, евакуюють поранених, підвезуть боєприпаси та багато іншого. Тому ми постійно турбуємося, щоби зв'язок був у справному стані.

Сам «Бєля» - корінний киянин, лише навесні цього року закінчив столичний військовий виш та отримав призначення до загартованої в боях «93-ї». Неодноразово молодий офіцер відновлював лінії зв'язку під шаленими обстрілами, адже розумів важливість цієї справи. За це молодий офіцер-зв'язківець вже користується чималим авторитетом у оборонців селища Піски.

На іншій позиції механік-водій з позивним «Яша», майстер на всі руки з Чернівців, проводить обслуговування своєї «бехи» (БМП-2) на прізвисько «Малишка».

- Машина завжди повинна бути у справному стані, адже від цього залежить не лише життя екіпажу, а й усього підрозділу, - розповідає «Яша». - Нашій «Малишці» у боях вже значно дісталося: корпус посічений осколками та бронебійними кулями, а не так давно мінометна міна влучила прямо в радіатор. Ми вже думали її списувати, але хлопці із бригадного рембату подарували їй друге життя.

Того дня від ворожого вогню зайнялася одна із «башт-близнюків», що знаходяться в районі Донецького аеропорту. Воїн з позивним «Малиш» дістав із кишені мобільний телефон та почав набирати номер, поглядаючи на палаючу башту.

- Доброго дня, це «101» міста Донецьк? У вас на околиці башта горить, треба ліквідувати пожежу.

- А ви хто? - почулось у відповідь.

- Я - УКРОП! Знаходжуся у Пісках, та хочу врятувати майно України, - відрубав «Малиш».

Слухаючи цю розмову, усі присутні посміхнулися. Стало очевидним, що настрій у гвардійців бадьорий і бойовий. На цих рубежах вони стоять досить давно і готові до будь-яких ситуацій.