Уже багато зроблено для вирішення гострих питань українських бійців. Але й нерозв'язаних проблем залишилося чимало. Нині на порядку денному стоїть потреба створення такого державного органу України, який мав би вирішувати всі питання соціального захисту ветеранів війни, військової служби, їхніх сімей та інших пільгових категорій наших громадян. У них має бути один розподільник коштів, один господар усієї системи з надання соціальних, медичних, реабілітаційних послуг.

Як відомо, на цей час розв'язанням багатьох проблем колишніх і теперішніх захисників Вітчизни займаються міністерства соціальної політики, охорони здоров'я, оборони та інші державні структури. До останніх належить Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Вже назва установи говорить про те, що вона має опікуватися захисниками Вітчизни різних часів.

А чи спроможна створена понад рік тому служба в повному обсязі виконувати покладенні на неї завдання? Наведу думку щодо цього голови громадської ради Міністерства соціальної політики України Григорія Кабанченка, яку він оприлюднив на засіданні нещодавно проведеного круглого столу. За попередніми підрахунками, до кінця 2015 року кількість учасників АТО може зрости до 150 тисяч осіб. А якщо до них додати ще пільговиків, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то це вже буде інша статистика. При цьому варто врахувати доволі обмежений нинішній штат державної ветеранської служби, її нечисленні структури в регіонах. За таких умов її працівникам вкрай важко забезпечувати надійний соціальний захист людей подвигу і військової слави.

Приміром, санаторно-курортне забезпечення учасників бойових дій, інвалідів війни, військової служби, членів їхніх сімей. Держава виділяє на нього відповідні кошти. За словами голови Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції Артура Дерев'янка, цьогоріч на санаторно-курортне лікування цих категорій пільговиків спрямовано понад 23 мільйони гривень, за які вже придбали майже чотири тисячі путівок. Але ними скористалися лише близько 300 захисників України. Чому так мало? Ось як пояснила одну з причин народний депутат України Наталя Веселова: «Я свого часу працювала в органах соціального забезпечення і добре знаю проблеми цих працівників. Знаєте, яка в них на цей час зарплата? Аж 1200 гривень. А навантаження на соціальних працівників дуже велике. Окрім того, передбачається скорочення кадрів цих служб. Все це призводить до того, що в них не «доходять руки» до проведення інформаційної роботи щодо забезпечення бійців санаторними путівками.

Керівник однієї з громадських організацій інвалідів війни наголосив, що на цей час пріоритетним напрямком діяльності Державної служби є вирішення нагальних проблем учасників антитерористичної операції. Виходячи з реалій війни на Донбасі, така спрямованість цілком виправдана. Але учасники бойових дій з числа ветеранів Другої світової, війни в Афганістані, інших воєнних конфліктів не завжди розуміють, чому інколи турбота про них відходить на другий план. Хіба це справедливо, наголошував активіст громадської організації, коли, приміром, квартиру учаснику АТО надають раніше, ніж ветерану війни в Афганістані?

Як то кажуть, вже у цьому питанні є проблема. І кількість їх може зростати. Як і гострота проблем, які хвилюють людей пільгових категорій. Отже, реформування і посилення ветеранської служби, вважають учасники круглого столу, може усунути гостроту тих питань, що непокоять як «нових», так і «старих» ветеранів, забезпечить рівність усіх колишніх бійців перед законом з питань соціального захисту.

На засіданні круглого столу було внесено низку пропозицій щодо забезпечення соціальних гарантій ветеранів війни, учасників АТО.

Зокрема, йшлося про створення єдиного «вікна» для обслуговування учасників бойових дій, єдиної нормативно-правової бази, визначення єдиного розподільника коштів на потреби ветеранів. Так, член громадської ради Міністерства соціальної політики Ольга Тарасенко висловилася за передачу всіх санаторіїв, реабілітаційних центрів під егіду одного ветеранського відомства. Пережитком минулого вона вважає практику, коли учасникам війни надають путівки за призначенням лікаря. Вже цим порушується право людини на вибір оздоровчого закладу.

Один з можливих шляхів забезпечення такого права може стати виплата «живих» грошей ветерану на лікування та оздоровлення. Не ветеран має ходити за пільгами та послугами, а самі гроші за людиною! А щоб запрацювала така система, вже сьогодні потрібно створити єдиний державний реєстр ветеранів, визначити конкретні пільги і послуги для кожної категорії, створити дієвий механізм надання державної допомоги. Учасники заходу висловилися за те, що на державному рівні опікуватися ветеранами війни має хтось із членів уряду. Ця пропозиція знайшла підтримку на вищому рівні. Так, Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк вже анонсував запровадження посади міністра з питань учасників АТО. За словами керівника уряду, цей посадовець отримає повноваження координувати дії міністерств оборони, внутрішніх справ, охорони здоров'я, соціальної політики та інших з метою забезпечення законних прав учасників антитерористичної операції.

Кожна нова справа потребує вивчення кращого світового досвіду для її започаткування. Вартий, зокрема уваги, досвід Міністерства у справах ветеранів США. Коли перша група українських фахівців з питань національної безпеки навчалася у школі управління імені Джона Кеннеді Гарвардського університету, їй прочитали лекцію про діяльність американського міністерства у справах ветеранів військової служби. Виявляється, що на всіх етапах - від постановки на облік і до проводів у останню путь - ними опікується цей державний орган. Про високий статус міністерства свідчить те, що його керівника призначає президент і той входить до складу уряду.

За рівнем фінансування ветеранське відомство посідає п'ятий рядок серед усіх міністерств. Щорічний бюджет його становить понад 90 мільярдів доларів, 95 відсотків спрямовують безпосередньо на виплати ветеранам. Понад 280 тисяч працівників міністерства опікуються 60 мільйонами колишніх військовослужбовців і членами їхніх сімей. Відомство має 158 госпіталів, 840 поліклінік і амбулаторій, 206 центрів для реабілітації ветеранів, 120 військових кладовищ. У складі міністерства три національні адміністрації. Вже назви їх говорять про те, чим вони займаються: пільгами, охороною здоров'я, забезпеченням житлом, працевлаштуванням, страхуванням колишніх військовослужбовців. На цей рік, наприклад, на міністерство покладено амбітне завдання - серед ветеранів не має бути жодного безхатченка.

Наведу деякі приклади турботи про американських ветеранів. У разі втрати працездатності під час проходження служби військовослужбовцю щомісячно виплачуть залежно від військового звання від 1555 до 4312 доларів. Існують доплати вдовам, на дітей до 18 років тощо.

Прочитавши про деякі приклади діяльності американського ветеранського міністерства, можливо, хтось скаже: а чи спроможні в Україні забезпечити такий рівень турботи про наших захисників? Пошлюсь на нову Воєнну доктрину. Червоною ниткою через цей стратегічний документ проходить тема євроатлантичної інтеграції всієї нашої обороно-військової сфери. А це означатиме, що турбота про захисників України теж має відповідати кращим стандартам НАТО.