У нашу державу останнім часом поналазила купа іноплемінного люду, який із подачі наших "суперкомпетентних" журналістів почали бездумно називати "варягами", тож у зв'язку з цим хочеться нагадати публіці про СПРАВЖНІХ варягів та їхню роль в історії України-Русі. 

Питання ролі германського елемента в політичній ґенезі східного слов'янства є предметом запеклих суперечок ще з кінця вісімнадцятого століття. Уривчастість та суперечливість історичних відомостей вкупі з тісним зв'язком цієї проблеми із політичними інтересами та національною самосвідомістю створили широчезне поле для обтяжених суб'єктивізмом спекуляцій.

Міллери-Шлецери не могли не бути норманістами, а "арханґєльскій мужик" (Михайло Ломоносов – UAInfo) не міг не опонувати "німчурі". Згодом їхні суперечки продовжили російські західники й слов'янофіли. Але найбільш адекватну й зважену позицію, на мою думку, виробила українська історіографія, М. Грушевський зокрема. Після забиття Гольштейн-Готторп-Романових та війни з Німеччиною у Совєцькій Росії виникло держзамовлення на войовничий антинорманізм, котрий максимально нівелював роль германців в історії слов'ян і доходив у цій справі іноді до абсурду. А от після розпаду СРСР у РФ норманізм (із шовіністичним душком) знову опинивсь у тренді. Втративши Київську Русь, росіяни почали шукати витоки Русі в Ладозі, щоб отримати хоч якісь підстави вважати себе її правонаступниками.

Достовірних фактів, які б свідчили про існування в Приільменні державного утворення Русі до прибуття Олега Віщого в Київ, не існує. Літописна версія про походження назви "Русь" "від варягів" не містить часових рамок, і, якщо чесно, так і проситься під лезо Оккама, бо вносить плутанину і суперечності в тексти джерел та ускладнює їхню інтерпретацію.

Вона суперечить початковому повідомленню "Повісті минулих літ" про те, що наша земля почалася називатися Руссю у 6360 р. (коли Русь ходила на греків), тобто за 10 років до того, як міфічний Рюрик прибув у Ладогу (6370 р.). Вона породжує питання: чому жоден варязький князь не виходив із Новгорода з руссю, чому русь з'являлася у війську Олега, Ігоря, Володимира, Ярослава тільки після того, як вони оволодівали Києвом? (Уривок про протиборство Ярослава (Мудрого) і Святополка (Окаянного) дає винятково яскраву ілюстрацію того, де саме мешкала русь.)

Вона вимагає відповіді на питання: чому назва Русь не закріпилася за Новгородською землею, де варяги товклися набагато довше? Новгородці Руссю називатися не любили, їздили з Новгорода "в Русь", у сагах північні терени Русі називалися Гардарикою, а в мові фінів і прибалтів етнонім, який позначає росіян і Росію, не має кореня "рус", тоді як НАШІ сусіди – угри-чахи-ляхи – споконвіку називали нас Руссю. Ну і швидкість, з якою прибульці асимілювалися, будучи панівною верствою, свідчить про їхню етнічну неоднорідність і проти існування "варязького племені Русь" як етнічної одиниці (подібні процеси відбувалися в Нормандії, де окупанти-вікінги теж становили поліетнічну мішанку). Одним, словом, факти, котрі свідчать про те, що назва Русь існувала в Середньому Подніпров'ї ДО прибуття туди Олега з Новгорода виглядають вагомішими, ніж факти про варягів-русь.

Але це зовсім не означає, що германці не зіграли ніякої значної й позитивної ролі в історії Русі. Звичайно, "дарувати" державу вони нам не могли. Бо банальний здоровий глузд підказує: щоб на якійсь території утворилася держава, там має бути достатньо продуктивна економіка, яка б давала можливість утримувати державний апарат і достатньо складна соціальна структура, яка б потребувала державного регулювання. Передумови для утворення держави на момент прибуття Олега у Київ уже склалися. Варяги, будучи стороннім, іноетнічним елементом, стали потужним каталізатором державотворчих процесів і цементом, який тримав укупі "будівельні блоки" (слов'янські племена). Ще одна позитивна роль варягів – налагодження тісних стосунків Русі із західноєвропейськими державами, що дозволило вписати нашу історію в загальноєвропейський контекст.

Таким чином, в суворо історичному сенсі цього слова "варяг" – це представник західноєвропейської цивілізації, який поважає нашу мову, культуру, ідентичність, органічно в неї вписується, доповнює її своїми, цінними для нас елементами, сприяє політичному й економічному розвиткові нашої країни та інтеграції в європейське співтовариство. Хочете варягів у країну кликати? Кличте. Тільки з хозарами не плутайте. Хозарам – від диму по мечу. Двосічному