Вихід до другого туру мерських виборів сім'ї Вілкулів спричинив ряд епатажних дійств і породив кілька екзотичних запитань. Як от: чи двотурові вибори краще захищають від таких кандидатів? 

А як на мене, подиву гідне інше: як вони опиняються навіть у турі першому? В умовах люстрації.

Принаймні Вілкул-син - віце-прем'єр при Азарові, губернатор при Януковичу, особа наближена як не до імператора, то до екс-диктатора. З таким щастям і в мери?

Прапорець Януковича над Верховною Радою

Відсторонення від влади Януковича і Ко підтримують майже всі. Мотиви євроінтеграторів одні, євроскептиків - другі, індиферентних - треті, а висновок спільний: з влади геть!

А вони не лише балотуються у мери мегаполісів, в парламенті засідають. Фракція Опозиційного блоку прямо скупчення зірок померклих.

Із 43-х її членів - чотири з азарівського Кабміну, міністр АРК, Голова правління НАК «Нафтогаз України», шість губернаторів і один віце, два чільники Адміністрації президента, один - РНБО. Не кажучи про 23-х народних депутатів-регіоналів минулого скликання.
На додаток ще й Уповноважений Януковича з прав дитини.

І лише восьмеро членів цієї фракції, при побіжному перегляді, не мали б люструватись.

При порівнянні її складу з Єдиним державним реєстром осіб, яких люстровано (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_fraction?pidid=2616), ніяково: станом на 03.12.2015 там 841 особа, більшості з них і не снився статус, який мали при Януковичу народні обранці з Опозиційного блоку.

Лейтенанти і сержанти терору - під люстрацію, генерали - у парламент. Повно їх не лише в Опозиційному блоці.

Як чинний закон посіпак Януковича кришує

Ситуація з люстрацією водночас і ганебна, і курйозна: чи то плакати, чи то сміятись, чи сміятись крізь сльози. Але вона не випадкова, а свідомо закладена Законом України «Про очищення влади (люстрацію)», № 1682-VII від 16.09.2014.

Згідно п. 10 ч.1 ст. 2. цього закону люстрація здійснюються щодо усіх посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Що вірно.

Крім виборних посад. Що абсурдно. Якщо зважити, що саме виборні посадовці (президент, мери, депутати) формують усю іншу владу.
Абсурдисти твердять, мовляв, не можна обмежувати право виборців обирати кого завгодно. Обмежувати волевиявлення виборців справді зась, але балотування поплічників Януковича - за милу душу.

Адвокати угруповання Януковича не гірше за інших знають, що виборче законодавство забороняє реєструвати кандидатами тих, хто не має права бути обраним.

Наприклад тих, хто останні п'ять років не живе в Україні. Цю ксенофобську норму час скасувати, натомість, для клевретів Януковича - заборону встановити. Для усіх виборів, усіх рівнів.

І те, що цього не зроблено є абсолютно неприйнятною вадою чинного закону про люстрацію.

Далеко не єдиною. Але наразі не хочу розмивати тему, та й навіщо вбивати один закон багатократно?

Куди важливіше визначитись, як з тим жити далі.

Лікувати провальний закон чи провальний Кабмін?

Перше й найпростіше: нічого не міняти, як люстрація шкутильгає, так і захлинеться.

Психологічно це складно, душа бунтує, але з прагматичної точки зору може й раціонально. Треба лиш владі перед громадянами вибачитись і визнати: не люстрацію ми здійснили, а так, побавились курям на сміх.

Щоб людям голови не морочити і розчарувань не множити, слід назвати речі своїми іменами. Точніше не називати їх іменами чужими, як от «профанацію» - «люстрацією».

Уявіть: в далекий край послали касету із кваканням жаби і надписали, що то солов'їний спів. Тож і подумають там про солов'їв те, що зараз українці про люстрацію думають.

Я не про смаки: може хтось квакання й більше уподобає, я - про термінологічну точність.

Другий варіант: внести до чинного закону належні правки і, відповідно, учинити якісну люстрацію.

Особисто я не заперечую. Але не переконаний, що це реально.

Маю визнати: ніколи фанатом люстрації не був. Не того, що в Україні нікого люструвати, а того - що нікому. На жаль, такі діячі як Г. Москаль, Ю. Тимошенко, Д. Ярош ніколи не складали в українські політиці більшості. На жаль, і досі не складають.

Щоправда, не гріх пролюструвати тих, хто такий недолугий закон ухвалив.

Та найгірше у цій сумній історії навіть не її ницість, а її типовість. На біду, подібною є доля й інших гучно рекламованих реформ: житлово-комунальної, податкової, судової, децентралізації тощо.

Днями роковини ухвалення Програми діяльності Кабміну на 2015 рік, та й кінець року не за горами. А отже час урядові звітувати, а ще краще - пакувати валізи.

P.S. Верховна Рада продовжує саботувати розгляд президентського законопроекту щодо недоторканості.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO