Минулого пленарного тижня Верховна Рада прийняла закон про скасування ввізних мит на електромобілі. За відповідну ініціативу проголосувало 233 депутати. За прогнозами Мінекономрозвитку, це сприятиме зниженню вартості електрокарів в Україні в середньому на 28%, і як наслідок - їх популяризації в країні. Ініціатива тимчасового звільнення - до 1 січня 2020 року - від оподаткування ПДВ електромобілів, що ввозяться в Україну (законопроект №1912), так і не знайшла підтримки у парламентаріїв.

Forbes дізнався у засновника і власника одного з лідерів автомобільного ринку - «ВіДі Груп» - Віталія Джуринського, наскільки цей закон покращить продажі і знизить ціни «зелених» авто, які з кожним днем набирають усе більшої популярності, а також чому в Україні їх так мало. Джуринський не приховує: компанія кровно зацікавлена у скасуванні мит, а також була однією з тих, хто всіляко пропагував і вітав такого роду законодавчі ініціативи.

Безумовно, новий закон - прогресивний, і ми рухаємося в правильному напрямку, але наївно очікувати відразу такого ж ефекту, як у Європі. І це точно не за рахунок ментальності й неготовності українців до інновацій, тому що потрібні ще й додаткові кроки - такі як скасування ПДВ. Але це питання лежить не в площині, любимо ми електромобілі чи ні, а в площині можливостей держави.

Зараз ми боремося за податкову реформу, яка принесе в бюджет «діру» розміром у 64 млрд гривень. Давайте ще зробимо «дірку» за рахунок електромобілів. Я веду до того, що ефект від впровадження пільг - інертний: сьогодні дав пільгу, а компенсуєш ти її тільки через рік. 99% зі 100% відповіли б на це питання за принципом «чорне - біле», але в будь-якого явища є як «плюс», так і «мінус».

В Україні електрокарів не так багато зовсім не тому, що за кордоном розуміють їх значення, а в нас - не розуміють. Причина високої популярності електрокарів у світі криється в тому, що на рівні держав у США, Європі та Китаї є підтримка продажів електромобілів. І різниця в ціні між одним і тим же електромобілем в Україні та в Європі становить близько 35% саме за рахунок застосування державних дотацій, податкових та інших пільг.

У нас же законодавець пішов на те, що скасував 8% ввізне мито, з січня також не стягуватиметься додаткове мито на імпортні товари - так званий імпортний збір у розмірі 5%. Але за рахунок того, що з розміру мита не забрали ПДВ, сумарний ефект виходить в 15,6%, а не в 28%. Але правильно тоді сказати не те, що ввели пільги на 8+5%, а те, що ефект від прийнятих рішень дозволить отримати майбутнім власникам електромобілів економію в 15,6%.

Україна - країна, яка закуповує на зовнішньому ринку нафту і нафтопродукти, а продає електроенергію. Абсолютно очевидно, що є перекоси у внутрішньому споживанні електроенергії, наприклад, у нічний час. Звідси - розвиток продажів електромобілів і поступове витіснення ними автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння. І це найідеальніший варіант - на шляху до зменшення залежності від експорту нафтопродуктів з одночасним споживанням надлишку виробленої в країні електроенергії. А також екологічний фактор, що особливо актуально для великих міст, тому процес неминучий. Але передбачених законом заходів мало, треба ще скасовувати і ПДВ. Різниця вже є, але підтримка держави щодо розвитку продажів електромобілів ще не так відчувається в Україні, як у тій же Європі.

Сьогодні існує два ключових електромобілі: Tesla - гравець преміум-сегменту, і Nissan Leaf - масовий сегмент. Майбутнє електромобілів, звісно, більше за масовим сегментом. Для людей, які надають перевагу машинам преміум-класу, і далі будуть притаманні деякі асоціативні зв'язки зі словом «автомобіль»: двигун під капотом з п'ятьма сотнями кінських сил, його «дирчання» і «ревіння», легкий запах палива і так далі.

Відмовитися від цих атрибутів різко й відразу буде складно всім, і в міру поширення електрокарів у масовому сегменті автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння повністю витіснені не будуть. Зрештою, в преміум-сегменті вони точно залишаться як представники класики автомобілебудування. Це буде як з гаджетами: iPhone відразу був гіперінноваціонним, але минуло не так багато років, і схожі на нього пристрої вже в руках майже у кожного, їх можна купити в тій же Індії чи Китаї за 20 доларів.

Головна і єдина причина невеликої кількості електромобілів в Україні - це ціна, яка в Україні на 35% вища, ніж у Європі. Для порівняння, ціна електрокара з «однокласником» на двигуні внутрішнього згоряння на нашому ринку вища на 45-50%. Причина такої ситуації - будь-які інновації коштують грошей. Це одвічна форма: будь-який винахід на своєму стартапі коштує дорого, і щоб він коштував дешевше - повинно бути масове виробництво, а для цього необхідна державна підтримка.

Наочний приклад щодо електромобілів - Норвегія. Завдяки простим змінам у законодавстві, протягом кількох років вона посіла перше місце у світі за кількістю електрокарів на душу населення. У країні з населенням 5 млн осіб сьогодні вже понад 32 000 електрокарів. Серед таких заходів - компенсація при купівлі електромобіля - до 9000 євро; преференції з дорожнього податку - до 100%; преференції в реєстрації електромобіля - до 7000 євро; відсутність плати за паркування в центрі міста; відсутність плати за проїзд по платних дорогах; право їздити по смузі для громадського транспорту; преференції або звільнення від оплати за в'їзд у центр міста.

Якщо говорити про досвід інших країн, то, наприклад, сума компенсації за придбання електромобіля у США - $7500; у Франції - 7000 євро; в Естонії - до 50%, але не більше 18 000 євро; у Китаї: для легкових авто - $10 000 (до $18 000 у Пекіні), для автобусів - $82 000.

Звичайно, якщо ми говоримо про Україну на цьому етапі - державі, яка де-факто перебуває у стані війни, а також за нашого рівня пенсій та інших соціальних виплат, - гадаю, говорити про якісь цільові виплати на придбання електромобілів - просто аморально. Але навіть зниження в ціні на 15,6% - це для нашої держави в таких умовах уже серйозне досягнення. Хоча й недостатнє, щоб зрівнятися з іншими країнами.

Категорично не можна казати, що українці ментально не готові сприймати електромобілі. Я, як автомобіліст, час від часу чую про те, що українці, якщо порівняти з Європою, «інші». Нібито наші земляки люблять «японців», не люблять «французів», люблять таку, не люблять отаку машину. Подібні висловлювання, зазвичай, належать тим людям, які погано організували той чи інший процес в автомобільному бізнесі: дистрибуцію, роздрібні продажі, просування, сервіс і так далі.

На мою думку, це спроба сховатися «за ширмою» від наслідків власної безвідповідальності. Насправді, українці як люди за своєю ментальністю нічим не відрізняються від європейців, і ми так само любимо інновації і гарні речі.

Наведу такий приклад: хтось винайшов літій-іонну батарею й каже, що його винахід на старті коштує якусь кількість мільйонів доларів, і цю вартість, звичайно ж, треба включити у вартість готового виробу. І ця батарея окупиться, коли буде випущено кілька мільйонів виробів із такою батареєю.

Так було і з гібридними установками. У 2009 році в Україні в офіційній дилерській мережі з'явилися перші автомобілі Lexus RX із гібридною установкою. Був період, коли різниця між гібридним та звичайним автомобілем становила приблизно $15 000 доларів, а, наприклад, різниця між Toyota Corolla і Toyota Prius - $8-10 тисяч. І раптом торік восени з'являється модель NX гібрид, яка на нашому ринку на $5-6 тис. дешевша за бензинову версію.

Ось це - та революція, яка пройшла непоміченою на автомобільному ринку: фактично, настала епоха гібридних двигунів. Ефект від впровадження такої нової технології є позитивним: і витрати менші, і ціна нижча. Це наочний приклад того, як знизилася ціна гібридних автомобілів за рахунок масового виробництва. Це витрати економіки виробництва, суто техніко-економічне питання.