В рамках проекту Культурно-освітньої Академії Гете Інституту культурні діячі з усіх куточків України протягом трьох місяців разом працюють над можливими ініціативами з розвитку культури на переферії. Спеціально для lb.ua вони розповідають, як і що роблять, щоб змінити свої міста вже сьогодні.

Тетяна Пилипчук, Харків

"Харків сьогодні досить проблемний регіон. Ми знаємо, що відбувається впровадження цього декомунізаційного пакету реформ. Але я б краще називала це дерадянізація - це було б точніше. 300 топонімів підлягають перейменуванню в Харкові. Це суттєво для міста і тим більше, що це переважно центр. Місто зміниться, сам публічний простір міста зміниться. Музеї опинились осторонь - вони самі не включаються в цей дуже важливий процес. Для нас важливо, щоб це перейменування вулиць стало б скоріше толерантною суспільною угодою, аніж заклало нові світоглядні бомби, які вибухнуть через 10-20-30 років, щоб хлопчики, які зараз можуть грати в хунту і сепаратистів, потім не взяли зброю в руки. На зовсім інших засадах мають працювати музеї сьогодні. Прикро, що 80% харків'ян не усвідомлюють необхідності зміни символіки публічного простору, не усвідомлюють, наскільки впливає на нашу історичну пам'ять те, що ми зчитуємо з публічного простору. Нам хочеться включити і музеї в цей процес, і команду в цей процес і ми зробили перший крок - конференцію "Культ чи культура". Зрештою ми хочемо вивести музеї з цієї області культу, музеї, які показують точку зору переможців і зробити їх майданчиком для всіх, умовно кажучи для переможців і для переможених.

Я побувала за цією програмою Гьоте Інституту на навчанні у Берліні і мене просто вразило їх ставлення до історії в публічному просторі, до того, як вони фіксують свою історію в публічному просторі. Наскільки ти на кожному кроці відчуваєш те, що минуле не минає, але воно, можливо, нас кудись веде. І нам би дуже хотілось, щоб наші історики, наші музейники, наші архітектори мислили не лише меморіальними дошками і бронзовими пам'ятниками, а щоб вони інакше трасформували цей простір. Щоб вони впускали туди сучасне мистецтво, або в інший спосіб, але так, щоб наша історія залишалась, наша історична пам'ять була. Конференція присвячена тому, що таке історична пам'ять, колективна пам'ять, що формує нашу історичну пам'ять, як вичищалась наша історична пам'ять. В Києві зараз про це багато говорять: є і круглі столи на цю тему. Нам видається, що ті образи, які закладені в Харкові, як в першій столиці УРСР, ті образи культивуються зараз і вони напряму пов'язані з радянським нарративом і нам хочеться його змінити"