Взаємне насильство людей одне над одним є частиною загальної культури протягом, як мінімум, останніх п'яти тисяч років, пише в своєму блозі на "Новому часі" соціальний психолог Олег Покальчук. Соціальна істерика з приводу неприпустимості подібної поведінки – якщо виключити релігії (на практиці, до речі, вельми кровожерливі) – триває всього кілька десятків років. Суть її полягає не в запереченні самого факту, а в тому, що монопольне право на насильство має винятково держава.

Іншими словами, якщо люди просто б'ють або вбивають один одного, це погано, а якщо одна державна людина б'є іншу, це, найчастіше, добре – рівно до того моменту, поки недержавні не зберуться і не надають першим, посівши їхнє місце. Тоді це заднім числом вважається "поганим".

А от якщо одна державна людина гамселить іншу, це вже екзистенційна проблема, оскільки "державна" вона наче і не дуже вже людина, вона класична "політична тварина", "zoon politikon", за визначенням Арістотеля.

Тому з бійки тварин спитають небагато, претензії зазвичай висувають до господарів агресивних тварюк – чому без намордника, де кульочок для екскрементів тощо.

Вважається, що це ми наймаємо цих колишніх людей, які швидко перетворюються на політичних тварин, щоб вони нам служили. Але як недбайливі господарі одомашнених виборами хижаків, ми ігноруємо виховання правильною годівлею, дресируванням та виконанням функцій, що покладаютьтся на молодших братів по розуму.

Ми годуємо їх зі свого столу, сюсюкаємо й утютюкаємо, хвалимося перед іншими цієї безпородною шариковщиною, потім здивовано помічаємо зіпсовані предмети побуту, запах політичного лайна і сечі навкруги, і дивимося зі здивуванням, як колись зовсім ручні вони рвуться назустріч одне одному мірятися екстер'єром.

Якщо ми вважаємо їх такими, як ми самі, то добре б подивитися в дзеркало або запитати когось, чи не виріс у вас за час сидіння біля телевізора хвіст. Якщо не вважаємо, то добре б подумати, як їх гуманно приспати – політично, зрозуміло, поки не накоїли більше біди.

Люди будь-якої статі билися, б'ються і будуть битися, якими б словами це не називалося. Якщо вони б'ються за щось зрозуміле, то можна хоча б вибрати сторону. А якщо чорт знає за що – можливо, вони просто оскаженіли.