Священик благословляє у Донецьку російського полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), який на той час був так званим «міністром оборони» угруповання «ДНР», яке визнане в Україні терористичним. 10 липня 2014 року

Релігійний фактор виконує сьогодні роль одного з важливих інструментів залежності Української держави від Російської Федерації, вважають експерти Національного інституту стратегічних досліджень.

Необхідним кроком на шляху демократичного зміцнення суверенітету України має стати нівелювання деструктивного впливу УПЦ МП на українське населення. Про це в статті для DT.UA пишуть Сергій Здіорук і Володимир Токман, експерти Національного інституту стратегічних досліджень при Раді нацбезпеки і оборони України.

На їхню думку, українські реалії підтверджують висновок американського політолога З. Бжезинського про неможливість досягти реальної державної незалежності, якщо хоча б 20% релігійної мережі (особливо православної церкви) в країні контролюється ззовні.

"У цьому розрізі ситуація вельми невтішна: станом на 2015 р. майже 50% осередків православної мережі України перебувають у юрисдикції Московського патріархату. По суті, релігійний чинник сьогодні виконує роль одного з істотних інструментів залежності Української держави від Російської Федерації. Найдієвіший спосіб цієї залежності позбутися - фундація власної Помісної православної церкви", - зазначають автори.

На думку Здіорука і Токмана, українська влада не може собі дозволити і надалі споглядально-інертно ставитися до УПЦ (МП).

У цьому контексті експерти вважають справедливою практичну реалізацію низки заходів:

1. Ухвалення парламентом законопроекту №1244 від 04.12.2014 р. про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назв організацій, керівні центри яких розташовані за межами України. У разі ухвалення такий нормативно-правовий акт зобов'яже УПЦ (МП) здійснити перереєстрацію та відобразити у своїй назві власну залежність від РПЦ, що покладе край введенню в оману мільйонів віруючих українців.

2. Ініціювання перед урядом країни питання про відмову підтвердити будь-які майнові права УПЦ (МП) на ключові національні святині - Свято-Успенську Києво-Печерську лавру, Свято-Успенську Почаївську лавру, Свято-Успенську Святогірську лавру. Неправомірно, що визначний культурний спадок української нації належить церкві, котра не дбає про розвиток національної державності й духовності, а тільки плюндрує їх.

3. Недопущення до участі в публічних урочистостях ієрархів УПЦ (МП), які мають проросійську позицію, дискредитують український народ і державну владу.

4. Залучення як органами центральної влади, так і місцевого самоврядування до підготовки та реалізації соціально значущих проектів і програм тільки тих православних інституцій, які показали здатність до суспільно-патріотичного виховання своїх вірян.

5. Заборона в'їзду на територію України одіозним діячам і функціонерам РПЦ, діяльність яких спрямована на підрив територіальної цілісності й суверенітету держави, поглиблення міжцерковних і міжконфесійних конфліктів та протистоянь, культивування у суспільній свідомості російських імперсько-шовіністичних ідеологем.

6. Люстрація чиновників, котрі своїми вчинками і діями гальмують процес конституювання Української помісної православної церкви. На жаль, навіть у вищих органах державної влади продовжують обіймати не другорядні посади люди, які заради власної вигоди не тільки активно підтримують УПЦ (МП), а й свідомо виправдовують діяльність церкви-колабораціоніста окупаційного російського режиму.

7. Проведення публічного обговорення підготовленого проекту Концепції державно-конфесійних відносин із подальшим його доопрацюванням і поданням у встановленому порядку на розгляд до Верховної Ради України.

8. Розробка і внесення системи комплексних змін до чинного законодавства про свободу совісті та релігійні організації, якими передбачити безумовні санкції проти діяльності релігійних організацій, що спрямована на порушення територіальної цілісності та суверенітету Української держави або розпалювання релігійної ворожнечі.

9. Запровадження в Україні системи конкордатів, тобто переведення відносин між інститутами державної влади та релігійними організаціями у двосторонні договори шляхом внесення Верховною Радою України відповідних змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Це розвиватиме прозорі партнерські засади співпраці між суб'єктами суспільного простору, змусить дотримуватися сторонами відповідних зобов'язань, спонукатиме релігійні організації працювати відповідально, на паритетних засадах і на благо всього українського народу.

10. Комплексне (дипломатичне, організаційне, інформаційно-медійне тощо) сприяння з боку держави об'єктивно назрілому конституюванню Української помісної православної церкви з центром у столиці України м. Києві, що вповні відповідає нормам і церковного, і міжнародного права.

Детальніше читайте у статті "Видавлюючи Москву по краплі" Сергія Здиорука і Володимира Токмана у свіжому випуску тижневика "Дзеркала тижня. Україна".