Серед головних завдань України на 2016 рік, озвучених президентом Петром Порошенком під час форуму БПП, було вказано боротьбу з корупцією та децентралізацію. Саме ці кроки, на думку глави держави, дадуть змогу країні досягти економічного і політичного розвитку.

Проте в XXI столітті вирішальну роль в успішності держав відіграють не території, не колонії, не сировина, а здатність генерувати нові знання й ефективно їх імплементувати. Іншими словами - інновації. Знання та нова інформація - основа інновацій - нововведень, які переводять виробничу систему на новий, якісний, рівень. Наскільки Україна інноваційна і чи готова встигати за всім світом, розбиралася Олена Мініч, директор Департаменту інновацій та інтелектуальної власності МЕРТ.

Існує кореляція між поняттям «інновація» і «конкурентоспроможність»: що вищий ступінь розвитку інновацій, то вища конкурентоспроможність економіки, тобто система здатна виробляти продукцію нової якості, на яку є більший попит, із меншими витратами тощо.

Україна в цьому питанні суттєво відстає від топ-групи держав і, як результат, володіє економікою з низькою доданою вартістю, неконкурентоспроможною продукцією, орієнтованою на видобуток і мінімальну обробку сировини, імпортує високотехнологічне обладнання.

Відставання можна пояснити кількома причинами: 1) ми стоїмо, а всі біжать; 2) ми біжимо, але конкуренти біжать швидше; 3) ми біжимо в протилежному напрямку. З огляду на економічні результати країни можна сказати, що наші конкуренти біжать швидше: вони навчилися ефективно створювати і впроваджувати інновації, оновлювати своє виробництво.

Показовим є приклад Ізраїлю, який за 20 років увійшов до топ-20 інноваційних економік за відсутності природних ресурсів, у важких кліматичних і військово-політичних умовах.

Успіх країни у сфері інновацій визначається ступенем розвитку екосистеми, основні компоненти якої:

наявність «мізків» і талантів;

наявність фундаментальних і прикладних досліджень;

сильна система технічної та комерційної освіти;

бізнес-інфраструктура;

інноваційна культура, культура підприємництва;

легкий доступ до фінансів;

технічна інфраструктура (приміщення, інтернет);

наявність ефективних торговельних механізмів, доступ до глобальних ринків.

В Україні є низка бар'єрів, які стримують розвиток інновацій.

Роль держави

На жаль, протягом майже 25 років не було сформовано інноваційної ідеології на рівні держави, що призводить до класичного статичного мислення в органах влади і тотальної недооцінки можливостей інновацій. Для порівняння: Японія, Ізраїль, Нова Зеландія, Швеція та інші перестали мислити шаблонно, змогли створити ландшафт для інновацій насамперед через зміну філософії, бачення, розуміння.

Крім філософії, для інновацій дуже важливе створення комфортних макроумов (доступність фінансів, розумна регуляторна політика, відсутність корупції тощо), які лежать повністю в зоні відповідальності держави.

Відсутність ефективної інноваційної інфраструктури

Перехід від моделі «закритих інновацій» (весь ланцюжок створення і впровадження замикався в рамках одного підприємства) до моделі «відкритих інновацій» (знання, винаходи доступні для всіх) потребує створення ефективної інноваційної інфраструктури, в рамках якої ідея/знання успішно доводиться до готового комерційного продукту.

В Україні державну інноваційну інфраструктуру (технопарки, технополіси, кластери, центри трансферу технологій) із самого початку створювали для отримання економічних вигод від ввезення обладнання чи спеціальних митних зборів. Технопарки формалізовано величезною кількістю нормативно-правових актів, які погано скоординовано і систематизовано - і в результаті нічого не працює.

На тлі цього виник новий тренд - альтернативні приватні механізми (акселератори, хаби, інкубатори тощо). Але, на жаль, у більшості випадків основний мотив - це селекція перспективних проектів і вивезення їх із країни разом із творцями.

Відплив мізків

Відплив вчених і фахівців стає критичним для держави. Для представників інтелектуальної еліти важливою є можливість творчо і професійно самореалізуватися й комфортно жити. На жаль, у країні, де у «pizza delivery boy» оклад більший, ніж у кандидата наук, майбутнього в таких людей немає.

Незважаючи на те, що за рівнем розвитку людського капіталу Україна посідає тридцять перший рядок, нам немає чим пишатися щодо якості підготовки фахівців. Провідні ВНЗ країни посідають «почесні» місця за межами перших чотирьох сотень у рейтингу World University Rankings 2015/16.

За різними оцінками, за 2014 рік із країни виїхали приблизно 5 000 програмістів і орієнтовно 3 000 вчених. Відтік поширюється не тільки на проведених діячів науки, але й на талановитих студентів, які після навчання у провідних вишах світу не поспішають повертатися в Україну.

Водночас держава не займається трансфером технологій від лабораторій і досліджень як вишів, так і академій наук. Але доки держава підтримуватиме економіку ФПГ олігархів, не потрібен буде ні R&D, ні трансфер технологій, ні якісна освіта.

Недооцінка ролі інтелектуальної власності

Економіка знань природним чином вимагає ефективної системи охорони та захисту прав на об'єкти знань (інтелектуальна власність).

Частка нематеріальних активів у собівартості української продукції не перевищує 0,5-2%, що у 20 і більше разів нижче, ніж в економічно розвинених країнах. Наприклад у Європі - приблизно 39%. Причини: на підприємствах просто немає інноваційного розвитку; багато підприємств не обтяжують себе оформленням охоронних документів; правопорушення у сфері ІВ і відсутність прозорого ринку об'єктів ІВ.

Крім цього, немає механізмів обліку нематеріальних активів у вартості підприємств. Відповідно підприємство не зможе стати інноваційним (тобто, конкурентоспроможним), поки менеджмент буде сприймати нематеріальний актив як формальність. Це ще один приклад політики лобізму та протекціонізму окремих підприємств і галузей, коли у штучно створеному сприятливому середовищі менеджмент підприємств забуває про сувору реальність конкурентної боротьби, і як результат - не до кінця розуміє, навіщо взагалі потрібні інновації.

Що робити?

1. З погляду держави важливо створити сприятливі базові макро-умови, які є фундаментом для будь-якого економічного розвитку (верховенство права, викорінення корупції, посилення енергоефективності). Треба модернізувати і погодити з найкращими світовими практиками законодавче поле, забезпечити доступ до фінансування й найголовніше - зробити інновації своєю стратегією розвитку.

2. Вже сьогодні необхідно покращувати якість технічної освіти, популяризувати науку й техніку серед молоді, повернути моду на знання.

Крім того, час вказує на необхідність появи нових професій - наприклад, менеджер інновацій.

3. Вимагає значного покращення державна інноваційна інфраструктура. Необхідно широко впроваджувати механізми приватної та державної співпраці. Багато країн починали свій шлях до інновацій через залучення великих інноваційних компаній і створення тисяч робочих місць в інноваційній сфері.

4. Необхідно створювати нові моделі організації взаємодії на лінії наука / знання - виробництво. Зазначимо: те, що сьогодні вважається інновацією, завтра перетворюється на звичайне серійне виробництво. Тому важливо створити інноваційну інфраструктуру, яка здатна максимально швидко впроваджувати знання в економіку.

5. Інтелектуальна власність має перейти з розряду формальностей у розряд необхідних інструментів інноваційного розвитку. Для цього потрібна зміна способу мислення не тільки в керівників підприємств, власників малого та середнього бізнесу, а й у винахідників, науковців, студентів і безлічі стартапів.

6. Для переходу на модель «відкритих інновацій» необхідні інформаційні платформи-зв'язки між наукою й бізнесом. Потрібен широкий нетворкінг, інтенсивний обмін інформацією та доступ до міжнародних ринків, мультинаціональних корпорацій та інновацій міжнародних кластерів - як-от Кремнієва долина.

7. Найефективнішою формою інновацій є широке впровадження ІТ-рішень в усі без винятку сфери - від агро до аеро. Тому доцільним є інтенсифікувати як розробку, так і впровадження ІТ-продуктів у всі сфери економіки. На щастя, у цьому напрямі Україна посідає одне з провідних місць у світі.

Шлях до процвітання лежить через зростання економіки, зростання економіки залежить від конкурентоспроможності продукції, конкурентоспроможність продукції залежить від інновацій, а інновації залежать від кожного з нас.