З російським боргом між Україною і Росією склалася непроста політико-юридична колізія. Говорити про нормальні способи виходу з даної ситуації не доводиться, адже одна зі сторін спору фактично є жертвою агресії другої.

Кризове економічне становище, в якому сьогодні опинилася Україна, в тій чи іншій мірі пов'язане з анексією Криму і війною на сході країни, але до нас приходить кредитор і каже, щоб ми повинні виплатити йому $3 млрд. Формально це виглядає правильно, але ж на практиці той же кредитор зробив все можливе, щоб створити для нас великі проблеми. про це у своему блозі на сайті "Новое Время" пише директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський.

Ситуація складається досить парадоксальна: виходить, що ми повинні повернути гроші країні-агресору.

Російському уряду, у свою чергу, $3 млрд українського боргу не будуть зайвими з огляду на триваюче падіння цін на нафту. У цій ситуації країна абсолютно прагматично намагається повернути свої гроші, користуючись тим, що Україна має багато в чому безпрецедентну підтримку з боку міжнародного співтовариства. Якщо б ситуація складалася якось по-іншому, то Росія, напевно, не була б таким жорстким кредитором.

Враховуючи вищесказане, Україні, напевно, не варто було затягувати процедуру подачі в суд на Росію, наполягаючи на тому, що ми не можемо повернути цей борг зважаючи на складні політико-юридичні колізії, анексію частини території і т. д. Чим більше було б таких позовів, тим більше РФ втягувалася б в цей процес.

Разом з тим, я не думаю, що питання повернення чи неповернення $3 млрд російського кредиту до 20 грудня стане критичним для продовження нашої співпраці з МВФ, незважаючи на те, що Фонд визнав його суверенним боргом України. Це, звичайно ж, якось вплине на наші відносини, оскільки є певні правила і процедури, проте напружена ситуація, яка склалася між Росією і Україною, напевно, також буде врахована. Більше того, питання російського боргу для міжнародних донорів України, як мені здається, сьогодні другорядне.

Мене більше хвилює те, що ми повинні покласти на стіл партерів з МВФ і ЄС свідчення того, що країна дійсно змінюється, проводить реформи і т. д. В такому випадку питання російського боргу було б набагато легше обговорювати.

Як відомо, український Мінфін вже заявив, що не може виплатити Москві згадані $3 млрд, а, значить, після закінчення терміну можна буде говорити про дефолт по даному конкретному зобов'язанню. Це, звичайно, погано, але не така вже велика проблема. Після реструктуризації загального зовнішнього боргу рейтинги України дещо покращилися, але ненабагато.

А от якщо ми вчасно не приймемо бюджет, будуть продовжуватися проблеми з податковою реформою і т.д., то ця довіра до нас на світовому ринку буде підірвана набагато сильніше, ніж це зробила б лише одна невиплата російського боргу. В принципі, всі розуміють, що Україна цей борг не заплатить і це не буде ні для кого великою несподіванкою.