Я просто слухаю іноді окупантське радіо, і ніби чую, як метроном відраховує їм час. На різдво бризкає слиною нехто говорухін, проклинає одеситів за те що вони "здались бендерам".

Урядовці рапортують, як вивозять матеріальні цінності в свою дремучу азіопу. Менти вихваляються, скільки за тікущій квартл затримали студентів з синіми та жовтими балончиками фарби. Головний путлер вихваляється, скільки людей вбив у Сирії. Всі зізнання, всі злочини - в прямому етері. І першими почнуть нищити саме ці докази. Всі ці файли та медіатеки, навіть не газети і не папірові документи. Ніхто ж цього не дублює, а зтерти архіви - три години максимум. Щоб потім затягнути нам знайомі пісні. "Миженезналі!" "От нас скривалі правду!

Ми самі пострадалі! Ето всьо он, ето всьо оні! У мєня сасєд татарін, атлічно с нім ладім! У мєня доч хахлушка, развє я хахлафоб". Головні уліки будуть знищені, і судитимуть лише за тим, що випадково вціліло.