Тема війни на Сході, звичайно ж, основна проблема у відносинах між Україною та Росією. І Борис Гризлов, який прилетів вчора до Києва - людина, яка відповідає в РФ за конфліктні ситуації. Хоча, як правило, призначався він не тоді, коли потрібно вести бойові дії, а коли потрібно врегулювати вже наявний конфлікт. Про це у своєму блозі пише політолог Сергій Таран.

Я не думаю, що Путін дійсно взяв зараз стратегію на замирення - але в той же час, йому потрібно створити видимість такого замирення, готовності до компромісу з питання окупованих територій. Приліт Гризлова повинен продемонструвати світові таку готовність.

Впевнений, що Росія не піде з окупованих територій без своїх умов, які неприйнятні для України (особливий статус, вибори на захоплених територіях, визнання лідерів бойовиків відразу після виборів і так далі). Україна на це ніколи не піде.

Щоб послабити санкції, РФ змушена зображати готовність до компромісу. Україна, у свою чергу, також повинна показати, що готова виконувати Мінські угоди, незважаючи на порушення з боку Росії.

Навіть саме призначення Гризлова - всього лише демонстрація, адже уявити, що Росія погодиться вивести свій контингент з окупованих територій, і з Криму, до речі, теж неможливо: це буде означати крах режиму.

З іншого боку, якщо Росія не буде прикидатися, що готова йти на поступки, це буде означати продовження санкцій. Всі вже зрозуміли, що санкції ніхто не збирається пом'якшувати, а відповідальність за виконання Мінських угод покладається в першу чергу на Росію. Більше того, ціна на нафту вже ніколи не буде високою, а продаж нафти - основне джерело російських доходів. Тому видима готовність йти на компроміс - остання можливість для Росії уникнути катастрофи.

Думаю, Гризлов і російська делегація буде активно обговорювати всі питання, показувати готовність домовлятися, але війська звідти не підуть. Якщо вони підуть, то станеться це одночасно з відходом Путіна з Кремля, не раніше.

Зараз Україні потрібно зберігати крайню обережність. Наша країна воює не з громадянами на окупованих територіях, а з путінською Росією, і потрібно зробити все можливе, щоб РФ послабити. Отже, санкції повинні продовжувати діяти, а це можливо за умови, що Росія продовжить порушувати Мінські угоди. Тому наша стратегія повинна полягати в тому, щоб показати світові порушення з боку Росії. Тоді РФ буде слабшати, і Україна отримає надію на мир.

Варіанти, які в якості «миру» пропонує Путін, не можуть бути прийняті Україною, так як вони не послаблюють Росію і не дадуть впевненості в тому, що ми станемо сильнішими. Нам зараз потрібно не так взяти під контроль окуповані території, як змусити Росію звідти піти, але спочатку потрібно послабити її настільки, щоб вона не могла більше нам погрожувати, а українську армію підсилити, щоб ціна агресії для РФ стала занадто високою. Тільки тоді можна йти і домовлятися про контроль над окупованими територіями. З нашого боку гра повинна бути дуже обережною.