"Обама назвав Україну державою-клієнтом Росії" – найбільш популярний сьогодні заголовок. На жаль, для ЗМІ (можливо, дійсно на запит суспільства) це дійсно сенсація. Ну й визнаємо, що Обама дійсно допустив фейловий експромт.

Проте насправді висновки з цієї промови скоріше позитивні для нашої держави.

По-перше, найвпливовіша людина світу (що б не говорили глянцеві рейтинги) – президент найвпливовішої держави світу, своєю промовою висловив думку про те, що українська криза є актуальною на міжнародній арені. Це важливо, оскільки увага світової спільноти і, зокрема, Сполучених Штатів, до України є надзвичайно важливою. Як мінімум, це означає, що спроба Путіна відволікти увагу від своєї діяльності на Донбасі війною в Сирії.

"Україна не знята з порядку денного" – ось основний меседж, який має почути український народ в промові Обами, і він, оскільки це був його фінальний спіч, передає цю ідею своєму наступникові.

Як слушно зауважила Світлана Заліщук, тепер українським політикам варто звертати увагу на те, хто буде наступним президентом США, аби вибудовувати партнерські стосунки та щоб більше не було експромтів про "державу-клієнта".

По-друге, незважаючи на цю "обмовку", Обама вказав, що Україна (а заразом і Сирія) виходять з орбіти Росії. Не сказати, що це великий позитив, що нас ставлять в один ряд з Сирією. Але менше з тим.

Це свідчить про те, що діяльність Путіна на Донбасі і в Сирії зазнала фіаско, і будь-які подальші його дії призведуть лише до накопичення його поразок, що врешті-решт призведе до його остаточного падіння. Звісно, ціна на нафту також зіграє свою роль. Сьогодні вона близько 32 доларів за барель.

Крім того, НАТО також вказало Росії на її місце, відмовившись від обмеження систем ПРО на вимогу РФ.

Одним словом, єдина розрада прихильників Путіна – перечитати його інтерв'ю в Bild і просто, безпідставно і свято вірити в те, що "Путєн_всєх_пєрєіграл".

А нам варто розуміти, що хоча українське питання й залишається на порядку денному у світової спільноти, і ми можемо розраховувати не лише на словесну підтримку, а й на матеріальну, проте будувати демократію нам доведеться самостійно, щоб і справді не перетворитись на державу-клієнта.