Зустріч Суркова й Нуланд.

От чесно НЕ вірю я в бодай який позитивний результат, просто вже тому, що такого результату бути за нинішніх умов НЕ може. Це просто не в стилі російської дипломатії. Аби відбулися якісь домовленості, які Росія тим більше буде чесно виконувати, треба аби в Росії почалися голодні бунти. А до цього наразі ще далеко.

Буде так. Нуланд повторить те, що й так представники США говорили представникам РФ тисячу разів – про санкції, про сумні перспективи РФ, про те, що Штати від свого не відступлять. Сурков у відповідь включить "колишнього спецназівця ГРУ чеченського походження" і з пальцами віялом почне заявляти "та ладна Віка, ми ж пачті радня, ми ж Гітлєра вместє таво... і ващє Расія іщьо Лінкольну памагала!"

З цієї самої причини я й не звернув увагу на приліт Гризлова. Так, становише в Кремля скрутне, і вони вирішили переговорний процес пожвавити, але скрутне воно не настільки, аби почати Заходові цілувати ноги. Третього не дано, політика Кремля – це політика крайнощів, або-або. Тому Кремль буде ламатися, вдавати з себе велике цабе, корчити переможну мармизу на згарищі, торгуватися до останього – але на поступки не піде.

Перелом може статися тоді, коли за оцінками експертів в РФ підійдуть до кінця золотовалютні резерви – тобто щось так у кінці літа поточного року. Залишившись без штанів і без хліба, москалі завжди стають лагідними і поступливими.

А доти – можна не турбуватися.

США очевидно свою позицію тримає міцно. А Європі, яка вимагає від нас компромісів, я б на місці української влади обіцяв би, що зроблю і те, і те, і навіть те, але якщо Москва спершу зробить щось, чого не зробить аж до голодних бунтів у Москві (тобто – аби не виконувати нічого). Кордон під наш контроль передасть, наприклад...

Приємно бачити, що наш президент саме так і робить.