У пятницю Григоришин розіслав прес-реліз, де звинуватив Яценюка і Авакова у тому, що їх зауваження щодо трансформаторного тендеру Укренерго - це дії в інтересах інших олігархів. І стверджує, що вони (уряд) мають допомагати вітчизняному виробнику.

Дозволю собі не погодитись, бо серед інших учасників тендеру немає олігархів, а є європейські виробники. І мова не йде, хто виграє тендер. Єдине, що потрібно - щоб усі були допущені до участі, і умови тендеру були прозорі, без преференцій, тобто щоб була чесна конкуренція.

Але давайте розберемось, як уряд має допомагати окремим учасникам тендеру.

По-перше, ми розуміємо, що це може робитися за рахунок платників податків (уряд) або за рахунок платників тарифів (НКРЕКП), тобто за рахунок всіх українців.

По-друге, давайте розберемось, наскільки даний окремо взятий завод заслуговує/потребую спеціальної допомоги?

1. Приватизація Запоріжстрансформатору проходила у 90-ті роки. І звісно була далека від прозорої. Наприклад, у 1996 році 20% акцій були куплені за 700 тис дол. (тобто вся компанія була оцінена у 3,5 млн. дол.). Багато акцій скуповувалось у трудового колективу.

2. У період 2006-2012рр. чистий прибуток компанії склав 611 млн. дол. А дивіденди, виплачені за цей же період, склали 578 млн. дол., по сьогоднішньому курсу це 15,6 млрд. грн.(!) виведених із заводу.

3. У 2013-2015рр. ЗТР експортує продукцію через свої іноземні прокладки, залишаючи на них, а не на заводі основний прибуток. У Росії це ТОВ "Спецрегіонпоставка". У Австрії ZTR Enesta Handelsgesellschaft. На ці фірми трьохфазні трансформатори ішли по ціні 2-7 тис. дол. за мегавольтампер (МВА). А на державне Укренерго хочуть продавати по $21 тис/МВА (справедлива ціна $11-12K).

Таким чином, по причині занижених експортних цін, а також фінансових витрат по кредитах мінімізовувався прибуток в Україні, а значить і податки. За 2014р. сплачений податок на прибуток згідно Форми 2 фінансової звітності склав лише 6,8 млн. грн. А за 6 міс. 2015р. взагалі мало бути повернення від держави на суму 197 тис. грн. Отже, коли державі було найважче, ЗТР податки платив мало. Навпаки, формував прибутки в Росії і платив податки там.

Тому, я не бачу особливих підстав для додаткових преференцій для пана Григоришина. Він, як акціонер приватної компанії, отримав більш ніж достатньо дивідендів, щоб реінвестувати у свою приватну компанію - зробити її конкурентною і чесно вигравати державні тендери. Те ж саме стосується Ахметова та інших.

А для іноземних компаній такий тендер - це тест чи країна придатна для бізнесу, чи варто інвестувати, будувати завод. Чи навпаки закрита для конкуренції і все робиться під заздалегідь визначених фаворитів. Бо інвест клімат це не заяви, а конкретні практичні речі.