Майданний захват від участі у добрих справах, бажання допомагати всім і скрізь відходить в історію разом із 2015 роком. Українці менше жертвують на благодійність і підтримують волонтерські рухи - це помітно з новин і настроїв, про це свідчать соціологи та фінансові звіти.

Однак директор Українського форуму благодійників Анна Гулевська-Черниш впевнена, що ми спостерігаємо не згасання, а дорослішання української благодійності. Кількість добровільної допомоги поступово трансформується в прагнення до якості. Експерт проаналізувала основні тенденції цього соціального руху.

Дійсно, 2015 рік не може похвалитися такою залученістю в благодійність, як 2014-й. Але кількість грошової, «натуральної» і нематеріальної допомоги все одно перевищує аналогічні показники «домайданного» періоду. Поки що зарано говорити про конкретні фінансові результати сектору благодійності в 2015-му, але очевидно, що такого неймовірного приросту пожертвувань і волонтерів, як у 2014-му, бути не може. Матеріальне становище українців погіршилося, у багатьох сім'ях годувальники пішли на війну, розкрилися численні факти зловживань людським милосердям, люди просто втомилися закривати собою проломи, забуті чи пущені на самоплив державою.

Згідно зі всеукраїнським соцопитуванням, проведеним Фондом «Демократичні ініціативи» та соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення Українського форуму благодійників у листопаді 2015 року, понад 40% українців протягом року підтримували благодійні акції та щоденну діяльність громадського сектору. Середня сума пожертвувань у 2015 році склала 300 гривень. 40% із тих, хто не віддав на благодійність ні копійки - це люди похилого віку, тобто люди, які самі потребують допомоги.

За результатами Національного рейтингу благодійників, який ми проводили двічі, динаміка витрат на благодійну діяльність за 2013-2014 роки склала 317%! Рекордсменом став фонд «Таблеточки», який допомагає важко хворим дітям (понад 8000% фінансового зростання).

Разом з тим досвід краудфандингової платформи Biggggidea свідчить про те, що все більше людей схиляються до інвестування в соціальні зміни. Наприклад, зовсім недавно проект центру екологічної інформації за кілька днів зібрав майже 30 000 гривень замість 25 000, необхідних для його відкриття. Таким чином, багато людей уже розуміють: знання, як піклуватися про природу, запобігають небезпечним наслідкам, у тому числі стихійним лихам і хворобам.

Якщо говорити про те, які потреби викликають в українцях бажання надати підтримку, то це, перш за все, потреби армії (65% пожертвувань), хворих та інвалідів (21%), на третьому місці - допомога людям, які опинилися у важких життєвих обставинах.

Цікаво порівняти, на що витрачають пожертвування благодійні фонди та організації. Дані учасників Національного рейтингу благодійників розподілилися так: охорона здоров'я -34%, соціальний захист (23%), допомога армії (11%). Тобто, трійка пріоритетів тих, хто гроші віддає і роздає, збігається - і це чудова новина.

Що стосується добровольчої діяльності, то волонтером себе вважав минулого року кожен восьмий опитаний (близько 13%). Волонтерство розвивається за принципом інтенсивності, тобто людей доброї волі стало менше, ніж у період Майдану і в перші місяці АТО. Однак ті, хто залишився і хто щойно прибув до лав людей доброї волі, стають ще активнішими.

Цікаво, що бізнес усе частіше звертається до благодійних організацій з проханням притягнути персонал до волонтерської діяльності. Це свідчить про дві важливі речі: по-перше, волонтерство стає осмисленим і ефективним, а по-друге, воно стає цінністю.

Ефективність на зміну емоціям

Сказане вище дозволяє робити обережні прогнози про те, що в найближчі роки ми перейдемо від емоційних внесків у добрі справи до системної філантропії. У чому різниця між благодійністю і філантропією? Перша - це допомога зі співчуття тим, кому гірше, ніж тобі.

Друга - це підтримка сильних, які працюють із причинами соціальних негараздів, ідуть шляхом реформи, а не латання дірок.

Наприклад, ми масово, з миру по нитці, збираємо пожертвування на дорогу закордонну операцію конкретному пацієнту - це благодійність.

Якщо ж ми збираємо на діагностичне обладнання та підвищення кваліфікації вітчизняних медиків, які дозволять діагностувати й лікувати в Україні - це філантропія. Кількість коштів може бути однаковою в обох випадках - різниця в коефіцієнті корисної дії.

В Україні поки що між цими поняттями ставиться знак рівності, адже «дірок» стільки, що до роботи на випередження мало в кого доходять руки. Крім того, разові благодійні акції - це яскраві спалахи, які часом приносять більше задоволення, ніж щоденна рутинна робота. Домогтися одноразово пожертвування на конкретну потребу значно простіше, ніж стратегічної інвестиції.

Але я сподіваюся, що казка про Попелюшку - українську благодійність - не закінчиться весіллям. У Попелюшки, як у всіх дорослих дівчат, незабаром розпочнуться будні. І вона наприкінці кожного року стане влаштовувати бал, на якому ефективні менеджери будуть звітувати перед численними благодійниками про досягнення, «зірки» будуть акторами-волонтерами, ЗМІ будуть конкурувати за право першими взяти інтерв'ю, а представники держави - питати, чим би ще вони могли допомогти нашій Попелюшці та її дітям.