Важко позбутися враження, що Захід реалізує скоординовану кампанію з послідовної ізоляції Путіна, пише в своєму блозі на "Новому часі" російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський.

Спочатку британський суд оголосив результати розслідування у справі Литвиненка, де практично прямо вказується на те, що наказ про його ліквідацію був відданий особисто Володимиром Путіним. Слова "ймовірно схвалив" у формулюванні висновку слідства, напевно, стали даниною формальності юридичного провадження, адже абсолютно точне звинувачення в англосаксонському праві можна винести лише після засідання суду за участю обох сторін. За фактом, Путін звинувачений у вбивстві.

Яким буде висновок британського розслідування, було зрозуміло ще десять років тому, проте справа довго затягувалася, ніхто не хотів ізолювати Путіна. Захід взагалі ніколи не поспішає в цих справах, у нього є величезні фінансові та бізнес-інтереси в РФ. Але зараз все змінилося.

Незабаром після новин від британського правосуддя прийшли новини з британських ЗМІ – телеканал BBC One показав документальний фільм про багатства Путіна, а Міністерство фінансів США на офіційному рівні заявило, що Путін – корупціонер. До речі, це не зовсім чітке формулювання для російських реалій. Корупція – це коли бізнесмен дає хабар чиновнику, тобто для цього потрібні два суб'єкти. А в Росії ці два суб'єкти злилися в одне: всі міністри і чиновники – починаючи з самого Путіна – є бізнесменами, при цьому нахабно грабують і відчужують ресурси та майно на користь своїх друзів. Тим часом друзів у Путіна багато, їхні імена відомі всім.

У лютому буде аналогічне рішення у справі малайзійського Boeing МН-17. Відомий весь екіпаж військовослужбовців "Буку", який збив пасажирський лайнер над Донбасом. Водночас новий уряд Польщі відновить розслідування катастрофи польського літака 2010 року, в якій загинув колишній президент Лех Качиньський. Особливо враховуючи, що Москва п'ять років не повертає рештки літака.

З огляду на таке складається враження, що Захід провадить лінію на ізоляцію Путіна і, що найнеприємніше для російського президента, посилає чіткий сигнал його оточенню, політичній еліті, яка вкрай зацікавлена в нормалізації відносин із Заходом. Не за красиві очі Путіна призначили президентом Росії – він мав виконувати певні функції, представляючи інтереси цієї клептократії на Заході. Росія – це бензоколонка, вона залежить від стосунків із Заходом як сировинна держава, а політичні еліти залежать від нього особисто – у них там дружини, діти, нерухомість, бізнес-активи тощо.

Вищезазначені події показують, що на Заході вирішувати питання із Путіним більше не будуть. Від цього у російських політичних еліт будуть поступово зріти нехороші для Путіна думки: чи ця людина нам потрібна як президент? У російській історії, як продовженні радянської, часто виникала ситуація, прекрасно описана у вірші Галича: "Оказался наш отец не отцом, а сукою".