Є один момент, який нам усім варто врахувати.

Жоден із українських олігархів нічого серйозного не становить для світової економіки.

Ні виробництво цукерок, ні видобуток руди, ні створення металу або вирощування сільськогосподарських культур не здатні ніяк зробити прорив України в глобальні розклади.

Деякі відчайдушні комбатанти говорять про те, що треба відновити ядерний цикл для того, щоб розмовляти на рівних у світі.

Це стратегічна помилка мислення. Для того, щоб розмовляти зі світом на рівних, треба:

а) припинити брати «бабло» у світу в борг;

б) почати погашати борги швидкими темпами, бажано раніше графіка.

Це все як у звичайних людських відносинах. Ви не можете у когось брати у борг і потім диктувати йому свою волю. Не можете. Крапка.

Хочете диктувати волю? Нести добро і світло в світ своїм шляхом? Тоді навчіться генерувати прибуток у всіх галузях, відбудуйте інфраструктуру і живіть без боргів. Подивимося потім, чи захочеться щось вам комусь диктувати?

Всі серйозні лідери глобальної промисловості починалися з великих ідей. Пацани мріяли про конкретне майбутнє усього світу в гаражах, збираючи свої перші комп'ютери. Нове покоління винахідників мріяло в кампусах провідних університетів світу, де їм перестали прищеплювати залізну дисципліну.

Про яке майбутнє мріяли увесь цей час українські небожителі Порошенко, Ахметов, Коломойський, Пінчук, Льовочкін, Бойко, Жеваго? Як прибрати до рук всю цю радянську інфраструктуру? Як узяти наукомісткий мотлох XIX століття і вичавити з нього для себе трохи грошенят у кишеню?

Даремно кожен із нас їм взагалі довіряє що-небудь. Слухає їхні слова, обговорює їхні меседжі. Максимум, на що вони здатні, - відкривати магазини і торгувати краденим. Вчитись у цих людей нічому. Ми ж довіряємо сьогодні їм усі процеси управління своєю власною країною.

Для глобальної економіки і політики ці люди годяться тільки для одного. «Намацати підлогу» і довго тримати її в одному стані. Щоб глобальні інвестори змогли вкладати у свій розвиток на нашій території з найменшими ризиками.

Варто зрозуміти - завдяки всім цим олігархам із мисленням рептилій ми вже позбавлені суб'єктності. Нас уже немає на глобальній мапі. Залишилася тільки назва держави, кілька символів, бойовий і мирний прапори, ну й декілька ключових населених пунктів, здатних ще суб'єктність відродити.

Доля дасть нам ще один шанс. Тільки один. І нас буде розривати по різних сторонах як ніколи. Тяжіння до військової національної диктатурі, об'єднаної з одними олігархами, буде змагатися з тяжінням до пострадянської силової державної системи, об'єднаної з іншими олігархами.

Це неминуче, якщо не трапиться велика ідея, яку захочуть задля збереження життів і порядку прийняти і ті й інші.