Є в українській політиці специфічні персонажі – сірі, посередні, неяскраві та нецікаві особи, імена яких не в перших десятках виборчих списків. Вони довго залишаються невідомими для більшості громадян. Тільки черговий політичний скандал, що викриває непублічний бік політики, демонструє інше їхнє реноме.

Там на рівні "тьорок", а не перемовин, де не ухвалюють рішення, а "рішають проблєми", ділять впливи і ресурси, а не повноваження і відповідальність, де підставляють один одного, а не співпрацюють заради досягнення мети, – там вони справжні генії. В темряві політики, далекої від світла медіа та ролі громадськості, в тихих коридорах та кулуарах, вони проростають, множаться, сильнішають. Настільки, що іноді виходять на рівень публічної політики, намагаючись опустити його до звичного їм "підземного". Вони антиподи Майдану – символу відкритості та співпраці. Вони не зраджують ідеалів Майдану, а наполегливо знищують їх.