Ухвалена 17 лютого заява Верховної Ради констатує, що: "Революція гідності – один із ключових моментів українського державотворення та виразник національної ідеї свободи"

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Олександр Михельсон, повідомляє UAINFO.org.

Ризикну припустити, що більшість посполитих до тих подій зараз усе ще ставляться досить позитивно, але з великим розчаруванням. А все тому, що в нас "державотворення" і "національна ідея свободи" категорично суперечать одне одному.

І річ не в нашому анархізмі, Гуляй-полі, козацькому буйному духові й тому подібній міфології для початкових класів. Просто ми не любимо займатися колективним творенням чого б то не було, а тим паче – держави. "На фіг нада".

Якщо вже зовсім притискає – ну, тоді ми виходимо на Майдан. І навіть ідемо на фронт. Десятками тисяч, і ще стільки ж – волонтерять. А мільйони й десятки мільйонів – ну, співчувають і підтримують. І чекають, що революція, зроблена десятками тисяч пасіонаріїв, сама собою вирішить проблеми цих десятків мільйонів.

Читайте також: "Нації часом учиняють самогубство". 2014-го "гарячі" українці врятували Україну, проте торік гору взяли "холодні" й "літеплі"

Одначе "постійне повстання не може бути способом правління". Революція закінчується, і виявляється, що треба щось зробити гуртом. Ну бодай контролювати новоявлену владу, щоб не заривалася. 

І тут починається найсумніше, бо це ж ідеться про постійну й непомітну діяльність, причому таку, яка починається із себе. Це – про ту ж боротьбу з корупцією, наприклад. Ширше – про гідність.

"Е! – каже посполитий (подумки, звичайно). – Я на таке не підписувався. Ось – Революція гідності, Небесна сотня, героїчні хлопці та дівчата билися й гинули за мене, щоб мені було добре; я не пойняв, а чьо тоді мені не стало добре?!"

Все вкрали бариги, висновує посполитий – і він не те щоби помиляється. Він просто не додумує до кінця: що "бариги" на те й "бариги", а ти-то сам що зробив для іншого ходу подій?

Читайте також: Ніщо так не характеризує українця будь-якого часу, як це слово – свобода

Ніт, до цього посполитий не додумує, а влаштовує тепер уже "електоральну революцію", і голосує за "доброго царя Голобородька" з телевізора: "оцей вже точно все зробить як нада".

Ну бо не буде ж посполитий сам ото вимагати правди від судів чи навіть сортувати сміття, та господи, навіть таку елементарну річ, як вчити мову, і то не буде. Ще чого.

Все це має забезпечити держава, а коли самому посполитому потрібно щось зробити, то ні: він – носій "ідеї свободи", держава нехай іде на фіг собі.

І все це так і крутиться по колу. І тому в нас стабільно з "ідеєю свободи" нібито все гаразд – кожному поколінню свою революцію! – а от із "державотворчістю" щось не тойво...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube