ГАВАРІЛА БАБА ДЄДУ... (Прийшовши з магазину) Не втримаюсь, напишу тут - to whom it may concern: на захист одного "репресованого слова".

Взагалі, як людина, що професійно працює з укр. мовою, я давно звикла жити в режимі перманентного стресу)), але одне слово, уже влізле в ужиток, мене таки дістало нині до живих печінок: МОЛОЧКА! (з наголосом на другому складі) МолОчка, блін! - "Де у вас молОчка?" - "А он там, дальше". Аааааааа!!!!

Люди. Благаю. Схаменіться.)))

"МолОчка", вона ж "молочай", вона ж "собаче молоко" (sic!), вона ж Euphorbia cyparissias - на лузі, і вона НЕЇСТІВНА!!! Вона отруйна!!!!!!!!

А т.зв. "молочні продукти" по-українському здавна звались просто й коротко - НАБІЛ. (Теж із наголосом на другому складі) Сир і сметана, кефір і ряжанка, вершки й масло, вурда й колотуша, і що там іще робиться з молока, - все це, разом із молоком, був "набіл".

Я це слово ще чула на базарах на живо ("Треба набілу купить", "А набіл привезли вже?"). І в словниках воно є, навіть без позначки "заст". (класики вживали!). Але штука в тім, що "в суровиє годи" білодідівського "зближення мов", коли цукерки офіційно писались "конфетами", а ковдри "одіялами", його були злегка репресували - замінили на "мо-лоч-ні про-дук-ти", бо не було йому рос. відповідника, - і так у розмовній мові утворилась "дірка", в яку тепер і полилась ота "молочка" (знайшовся рос. відповідник!). Спасібо товаріщу Бєлодєду, дай йому Бог на тім світі сковороди немащеної й чорта-трудоголіка.

По-російськи-то, припускаю, ця "молочка" вухо не ріже. Але я, чорт забирай, забобонна)). Я не хочу їсти "собаче молоко" - бо в Україні вона означає саме це, і нема на те ради. А за якістю в нас у супермаркетах і так швидше "молочка", ніж "набіл" (((. А в силу слова я вірю непохитно: правильна якість починається з правильних найменувань.

Тому зобов'язуюсь почати "тролити" всіх працівників у всіх супермаркетах запитанням "Де тут у вас набіл?"  - і закликаю тих, хто також вірить у силу слова)), підтримати флешмоб.

P.S. На солодке (раптом хто з молоді не знає) - віршик з київського міського фольклору 1960-х (з літ "білодідизації"), авторство якого urban legend приписує Миколі Лукашу:

Гаваріла баба дєду:

- Ти купі-ка, дєд, «Побєду»,
Я поєду к Бєлодєду,
Утвержу двомовну мову
І домой вернуся знову.
- Тихо, бабо, не п...ди:
К Бєлодєду нєт єзди! (с)