Співзасновник громадянської платформи "Нова країна" Валерій Пекар назвав декілька різних сценаріїв щодо подальшої долі уряду.

Найкращий сценарій можна було б назвати урядом професіоналів, урядом технократів. Коли приходять на один рік люди, які не пов'язані жодними зобов'язаннями з політичними партіями. Політик від державця відрізняється тим, що політик думає про наступні вибори, а державець – про наступне покоління. От власне такі люди нам потрібні на один рік, щоб зробити рішучі реформи, до речі такі люди у нас в уряді і сьогодні є. І нам потрібен такий самий і прем'єр. Це найкращий варіант.

Найгірший варіант, коли уряд непрофесіоналів. Коли всі професіонали з уряду прибираються і на порожні місця заводяться представники політичних кланів. Прізвища ми вже чули. Декілька фракцій ці прізвища вже обговорювали.

Може бути ще проміжний варіант – уряд без міністрів. Коли всі міністри в такому статусі, як міністр Квіташвілі пропрацював останні півроку. Начебто він у відставці, начебто працює, і нічого не відбувається.

Ну і, нарешті, четвертий сценарій, коли міністри ідуть у відставку. За це парламент може проголосувати. А за те, щоб призначити новий уряд він не може набрати голосів. Тоді перші заступники виконують обов'язки, змін не відбувається, але життя якось іде. Принаймні вони можуть втримати кермо.

Щоб зрозуміти останні антикорупційні ініціативи уряду Пекар навів так метафору. Уявіть собі людину, яка веде нездоровий спосіб життя. Вона випиває, курить, по ночах грає в комп'ютерні ігри. Лікарі йому кажуть, що якщо не припините вести нездоровий спосіб життя і не почнете займатися спортом, то ви помрете. Приходить день, коли ця людина реально відчуває, що дійсно - скоро смерть. І тоді вона продовжує випивати, курити і грати в комп'ютерні ігри вночі, але починає бігати марафон. Що станеться? Це тільки пришвидшить смерть.

Зараз, коли ми намагаємося при поганій грі зберегти хорошу міну, то це пришвидшить колапс в країні. Налагоджена така система, що призводить до того, що реформи робляться дуже повільно. Взаємодії уряду з парламентом практисно немає. Взаєморозуміння немає. Що всі заклики про єдність абсолютно ні до чого не призводять.

Громадяни вимагають зміни. Зміни будуть тоді, коли ми запустимо економічне зростання. Цього зростання не буде, доки у нас залишається велика держава, з великими витратами, з великими податками та безконтрольним урядом. І війна тут не має значення. Якщо ми будемо робити реформи після війни, то це означає, що війна буде, не дай Боже, безкінечною.

Пекар переконаний, що зростання можна зробити за рік через радикальне збільшення економічних свобод.