Одеський припортовий завод

Простий продаж державних активів не може автоматично забезпечити трансформацію в ефективну приватну власність. Про це у блозі на сайті "Новое время" пише народний депутат Андрій Павловський.

Уряд готує тотальну приватизацію залишків державного майна. До розпродажу у 2016 році готуються стратегічні об'єкти державної власності - Одеський припортовий завод, Центренерго, Турбоатом, підприємства Оборонпрому. Цей процес викликає питання: кому дістануться українські стратегічні державні підприємства?

Невже не зрозуміло, що в умовах війни і важкої економічної кризи в Україну не прийде західний стратегічний інвестор, тому за приватизовані об'єкти держава не отримає їх реальної вартості?

Крім того, не можна відкидати і ризик того, що через підставні офшорні фірми українська земля та стратегічні промислові об'єкти будуть загарбані російським агресором. Саме тому українські науковці і експерти виступають за встановлення мораторію на приватизацію стратегічних, передусім, інфраструктурних об'єктів. 

До речі, співвідношення між приватною і державною формами власності - це питання, яке кожна окремо взята держава має вирішувати, виходячи зі своїх конкретних умов і можливостей та з урахуванням історичного досвіду й менталітету свого народу. 

Цю думку підтверджує досвід розвинутих держав. Співвідношення форм власності склалося скрізь по-різному: у Франції - 33% державної власності, в Німеччині - 30%, у Великій Британії - 25%, США - 20%. В Україні частка державної власності становить менше 10%. Проте у нас планують залишити в державній власності не більше 15 стратегічних підприємств.

На жаль, в Україні відсутні як раціональна структура виробництва, так і ефективний власник. За оцінками інституту економіки і прогнозування НАНУ, 95% приватизованих підприємств значно погіршили фінансовані показники, в результаті приватизації в Україні відбулося не підвищення ефективності, а пограбування майна і вивіз капіталу. Ефективного власника так і не отримали.

Простий продаж державних активів не може автоматично забезпечити трансформацію в ефективну приватну власність.

Чи можливе «автоматичне», без втручання держави, забезпечення таких співвідношень між працею і формами власності, щоб зростав добробут населення? Ні. Таке може статися тільки за активного втручання в цей процес соціально сильної, демократичної держави, яка діє в суспільстві, де встановилися співпраця і злагода, зумовлені соціальною необхідністю.

Можливим варіантом розв'язання сучасних важких проблем України є врахування успішного європейського досвіду реформ, а саме орієнтація на змішану економіку, на соціалізований капіталізм, на активне державне регулювання, а це вимагає жорсткої відповідальності владної еліти за наслідки реформ.