Згадалася недавня історія з атебешечки.

Класіка жанра - бабця, в окулярах де скельця із палець завтовшки, в руках батон (соціальний) і пачка найдешевшого кефіру, ну там касир шось оголошує, бабця така, "Ой, у мене не хвата, отміняйте кефір". За бабцею черга чоловік пять. Я стою третя. І тут шото началось. Не встигла я гавкнуть "Я заплачу", як за мною уже хтось передавав пісяточку "для бабушки". Мужик ту пісяточку вертав і махав карткою голд, тіпа " я вже тут усе порішав". Женщіна рядом уже сунула бабці свої яйця і макарони тіпа "пробийте і це бабулі", хтось із сусідньої черги кричав "Помогітє бабушкє". Люди знімали все шо було на касі і передавали касіру.

Кароче пішла бабуля зі своїми грошима, батоном, кефіром, яцями, макаронами, сахаром, снікерсом, емендемсом і батарейками. Якась налякана пішла. Мабуть боялася, шо оці оголтєлиє от припадка доброти, люди щас їй і г*ндонів накуплять.

А черга потом стояла щаслива і улибчива. Тіки мужчіна з чекушечкой, півасом і пісяточкой, обіжався. Шо нє смог. Хотєл но нє смог.