Сьогодні і так настрій не дуже, так ще й добрі люди добивають...

Повів малого на Інститутську, вшанували пам'ять Небесної Сотні, поговорили про Устима, поспілкувалися з людьми... А потім поїхали пообідати з одним добрим чоловіком, з яким, власне, я познайомився на Революції.

Сіли ми зі знайомим у Хмелі-Сунелі, взяли пхалі, харчо та хінкалі, та й розмову завели. А Дмитрик їсти не хотів, то фільм на моєму ноуті додивлявся про якихось супергероїв-хом'яків.

Балакали з колєгою не те щоб довго, але змістовно. У нього туга на серці і мені кішки шкрябають. Та й розмова переплітається з теми на тему, як сир "косичка": я йому про те, що в 37-му батальйоні дуже джипів не вистачає, він мені про те, як сьогодні на Майдан прийшло аж 3 народних депутата, які не побоялись вислухати в очі думки людей, я йому про те, як тимчасово виконуючий обов*язки командира 73-го мор.центру за бюджетні бабки поставив собі в кабінеті душ і особистий, перепрошую, "сральник", бо ходити в спільний з солдатами та підлеглими офіцерами йому аристократичне виховання не дозволяє, а він мені про те, як весело "розвели" депутатів при голосуванні за відставку уряду і кому це треба було.

Аж тут телефонує помічник/водій мого товариша і повідомляє наступне, мовляв, щойно його машину трішки зачепили іншим авто, а конкретніше, із поряд запаркованої іномарки виходив пасажир і відкриваючи дверку трошки деформував дверку авто мого знайомого.

Ситуація банальна, дальше нікуди. Зазвичай подібні "розрулюються" дуже швидко, особливо, якщо тачки застраховані.

Проте на прохання "нашого" водія щоб залишитись і розібратись по факту зробленого, сивочолий чолов'яга (водій авто, що паркувалось) сказав: "Можу максимум - це вибачитись". А потім недвозначно кивнув головою на лобове скло і почимчикував у ресторан в компанії, вочевидь дуже хороших та порядних людей, які повністю розділили його позицію, щодо врегулювання інциденту.

Те, на що кивав головою дуже впевнений в своїх силах дядьола ви бачите на одному з фото. Прокуратура міста Києва... вгнули нещасну дверку. Бляха, ну це ж навіть не ДТП. Це банальна «могоричова» справа! Це ситуація, яка вирішується з усмішкою і навіть нерви не псуються. Це навіть не причина для сварки. Але, як виявилось, підстава для демонстрації своїх можливостей і статусу.

Ну ок, ти прокурор, в тебе склалося життя, в тебе хороша робота, зв'язки і, судячи з того, на якій машині ти катаєшся, піз..ц яка висока зарплата. У мене самого Рендж Ровер, то я в курсі, скільки подібна автівка не тільки коштує при придбанні, а й обходиться у щомісячному обслуговуванні. І при усіх цих здобутках тобі, людино добра, саме в такий сумний день, спало на думку показати нам, що через 2 роки по пролитій великій крові ти й досі продовжуєш вважати, що прокурорська ксива може дозволити бути над законом, над людьми, над здоровим глуздом??!!!

А чи розумієш ти, прокуроре, що своє зневажливе «можу вибачитись», ти кинув в бік Саші (водія), який за тебе, прокурор, і за твою веселу компанію, у стійких рядах «правосеків» місив болото в Слов*янську, Пісках та Карлівці і, на відміну від багатьох твоїх колег, прокурор, про статус УБД тільки мріє.

Ну, добре, що моїм знайомим виявився народний депутат Борислав Береза, який підійшов до прокурора, той його впізнав і одразу висловив бажання співпрацювати з поліцією на предмет страхового випадку.

Схема всім зрозуміла? Слабшого (Сашу) принизити, перед сильним (нардеп) прогнутися. «Люблю» таких з дитинства. А якби не депутат? То тут 2 варіанти: або натрапив би на якогось хлопця, який не знав би як ради дати прокурорському хамству (це хороший варіант для прокурора), або натрапив би на такого ж ветерана війни, тільки з меншим «больовим порогом», і потім вся перевага прокурорської ксиви виразилась би у можливості отримати індивідуальну палату у відомчому госпіталі (це хороший варіант для суспільства).

Коротше кажучи... прикро. Не бачу сенсу писати у фіналі цієї історії якісь висновки, типу: «нічого не змінилось!», «за що люди гинули?», «зрада», і т.д. Кожен собі зробить свої висновки. Лише хочу вибачитись перед своїми хлопцями з гумор-шоу «Вар*яти», які, маючи зарплату на рівні з працівниками прокуратури, досі не можуть придбати собі Порш Каєн. Видно я, як керівник, недопрацьовую. Не те що інші...

P.S. Може це була компанія не «прокурорських», а, наприклад, підприємців, яким просто дозволили паркування під прокуратурою, то я перепрошую.

P.P.S. Якщо це авто не приватне, а службове, то перепрошую ще більше!