Світлина Наталії Гуменюк

Майдан є спільною раною, яка болить, – але яка тримає суспільство разом. Так було завжди в історії: суспільства тримаються разом передусім спільними радостями і спільним горем. Особливо спільним горем.

Бо горе і смуток зазвичай більш індивідуальні, ніж сміх і радість. Сміємося ми разом, сумуємо кожен окремо. Заражати сміхом добре, заражати смутком – зле. Від людей у смутку якось інстинктивно тікаєш, і вони самі від інших відходять, бо знають: сльози люблять самотність. Сльози люблять темряву.

І тільки іноді, в якісь особливі моменти, здебільшого трагічні моменти, люди плачуть разом. Коли йде хтось рідний і близький – тоді вони падають один одному в обійми і плачуть разом. І їхні тіла і їхні душі тремтять разом. І стають вони такими близькими один до одного, якими ніколи не були.

Горе робить людей ближчими. Майдан робить усіх нас ближчими.