Щодо Шевченківської премії. Але спочатку розповім про вчора. Їду я в таксі. По радіо грає шикардосна англійська пісенька. Водій вибиває в такт пальцями по керму. Питаю: "А Ви знаєте, що це співає український гурт з Харкова?" Водій робить круглі очі, завмирає, а тоді вигукує: "Точно! Цей гурт брав участь у відбірковому турі до Євробачення!" Тепер круглі очі в мене. Я розумію, що він (чоловік, водій) дивився відбірковий тур євробачення?! Розумієте, про що я? Дивився не бокс, футбол - це зрозуміло, а Євробачення. Хоча по ньому не скажеш, що він таким раніше цікавився і дивитися такий конкурс для нього - звичне явище. До чого це я. До того, що він ВБОЛІВАВ!!! Вболівав, бо від нього щось залежало. Бо ввели голосування і він теж вибирав на рівні з іншими представника від нашої країни. Він зацікавився тим, про що раніше, можливо, не мав уяви, якесь там євробачення.

Тепер про Шевченківську премію. Пора ламати цей мєждусобойчик, який обирає кому давати премію за НАЙВИЗНАЧНІШИЙ внесок у розвиток української культури. Пора вводити голосування народу, якщо не за сам витвір мистецтва, то хоча б за склад журі, який обирає такий витвір (митця). Таке голосування приверне увагу народу, ускладнить махінації, і зробить відомими широкому загалу імена лауреатів (а отже і те, чим вони заслужили), бо за них вболіватимуть люди, як таксист за пісню.