Наступного тижня у Брюсселі презентують Звіт Місії Європарламенту з оцінки потреб Верховної Ради та План дій щодо її реформування. Багато зусиль Пет Кокс та його колеги доклали для того, щоб зрозуміти особливості українського «парламентаризму».

Буде багато цікавих пропозицій і ідей з їхнього боку. Буде багато гасел про реформи парламенту з нашого: як ми поміняємо регламент, і буде все «по-новому».

Але від перестановки статей у регламенті сума парламентаризму не змінюється.

1. Парламент - не для того, щоб тиснути на кнопки. Люди обирають парламент для того, щоб він від імені людей сформував уряд, який буде збирати і витрачати людські гроші. А парламент має контролювати, як уряд збирає і витрачає ці гроші. Це є первинна місія парламенту. Все решта, що робить парламент - приймає закони, заслуховує звіти - все це він робить задля контролю над тими грошима, якими розпоряджається уряд.

І саме через це важливим є прозорий бюджетний процес. Не тому що депутати не можуть бюджет прочитати - люди повинні розуміти, як витрачаються їхні гроші: скільки в них заберуть і куди воно все піде. А зрозуміти це люди можуть лише тоді, коли депутати публічно і постатейно обговорюють бюджет. І це все є і в Конституції і в регламенті. Тому, коли уряд проштовхує бюджет без обговорення, значить уряд хоче і буде красти. А депутати, які за це голосують є у змові з урядом і не хочуть його контролювати.

2. Цей парламент показав, що він не хоче контролювати уряд тоді, коли дві найбільші фракції відмовилися підтримувати законопроект про тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії парламенту. А тимчасові слідчі комісії парламенту сьогодні - це «наше всьо». Це - причини анексії Криму і окупації частини Донбасу, Іловайськ і Дебальцеве, причини мінських домовленостей, відсутність розслідування злочинів на Майдані і корупційних скандалів в уряді. Але парламент попри конституційні повноваження уникає своєї головної функції - контролювати. Нецікаво цьому парламенту, куди йдуть 100 мільярдів гривень, виділених на оборону та безпеку і хто винен в Іловайській бійні. Краще показати людям кіно, аніж сказати правду.

4. Якщо рішення приймаються не депутатами, не фракціями парламенту, а в будь-якому іншому місці, і "за скороченою процедурою" без обговорення «протискаються» через парламент, - то все решта не має значення.

Люди часто нарікають, що депутати не ходять "на роботу" голосувати. А чого більшості з них туди ходити, якщо рішення за них прийняті в кабінетах Банкової і вже є голоси? Чи рішення прийнято там же і голосів не буде, бо дана команда чкурнути із зали? З таким самим успіхом, можна песиків посадити, щоб на кнопки тиснули чи втікали за командою.

Але велика частина депутатів з цим погоджується, бо вони обиралися не для того, щоб представляти інтереси людей, але свої або чиїсь бізнесові інтереси. І так буде, поки не змінено виборчий закон.

5. Цей парламент єдиний, який обіцяв людям бути прозорим. Але він поки що єдиний, в якому немає розподілу повноважень між головою та заступниками ВР. Єдиний, який не оприлюднив кошторис ВР, а це майже мільярд гривень. Єдиний, який не має керівника апарату, а т. в. о. якого призначений у неконституційний спосіб розпорядженням голови ВР. Єдиний, розклад засідань якого формується без участі парламентських фракцій і надається людям для ознайомлення не за два тижні, як того вимагає регламент, а за два дні.

Тож, реформа парламенту почнеться:

1. Коли голова Верховної Ради усвідомить високу місію спікера і модератора, та відмовиться від радянської традиції бути начальником парламенту.

2. Коли парламентські фракції та депутати почнуть обговорювати і приймати рішення в стінах парламенту, замість виконання наказі. Коли люди почнуть розуміти, що відбувається в Верховній Раді.

3. Коли парламент почне контролювати уряд. Коли очільник Генштабу навипередки з міністром оборони прибіжать давати свідчення парламентській комісії з розслідування причин Іловайського котла і воєнної трагедії під Дебальцевим.

4. Коли відбудеться перший прозорий бюджетний процес. Проект бюджету поданий невчасно? Уряд - «з речами на вихід».

5. І лише тоді, коли нарешті буде прийнято закон про вибори до парламенту на пропорційній основі з відкритими списками, на вірність якому всі присягали рівно два роки тому.

Такою би мала бути правдива реформа парламенту. Все решта - це буде намаганням поклеїти гобеленові шпалери, на поцвілі стіни.