Дуже-дуже злий допис.

Дефіцит бюджету на 2016 рік – 72 млрд грн. Закладені в бюджет відсотки із державного боргу – 99,1 млрд – 15% бюджету. Більше ніж на МВС і Міноборони разом узяті...

Ми платимо за старими боргами – і позичаємо знову. Цьому процесові кінця-краю нема.

Знаєте, чого хотів би я, якби мені дали сформулювати вимоги до влади? Бездефіцитного бюджету. Взагалі. От не позичати – і край. Якщо ми не заробляємо на стільки, на скільки хочемо жити, – значить, треба жити скромніше.

Не знаю як. Урізати все, що можна. Якщо виш випускає фахівців лише для базару – закрити нафіг, а викладачам сказати – вибачте, ми на вас не заробляємо. Якщо підприємство потребує дотацій – продати з аукціону, а працівникам нагадати,що кожен сам коваль свого щастя. 

Припинити цю грошову наркоманію, інакше країні – край. Ломка буде – як після кожної наркоманії. Але це мусить статися, тож краще – раніше.

Шкода лише. За умови свободи патякання, загальних виборів на п'ять років та інфантильності більшої половини населення, реалізувати таке – нереально.

Отже – ширяємося, балдіємо, позичаємо – і знову ширяємося. І сподіваємося, що "згинуть наші воріженьки мов роса на сонці" – самі. 

Без нас.