Блогер зі Львова Руслан Горовий розповів, як дівчину на інвалідному візку не пустили до популярного львівського бару "Криївка"

В мене ніколи не було ілюзій з приводу стосунків між державою і інвалідами. Держава робить самий мінімум, аби не виглядати вишкварком і все. Знаю це добре, бо сам інвалід з дитинства.

Наші міста не пристосовані для інвалідів, особливо для тих, хто пересувається на візку. І що особливо протівно - більшість «колясочників» вже давно махнули на це рукою. Не можеш видертися на бордюр? Ну буває. Не влазить видана державою коляска в ліфт? Ну таке діло. Не можеш зайти в магазин чи кафе? А чого ти туди взагалі поперся? Но то держава. Чинуши. А оце був в вихідні з друзями у Львові і зіткнувся з іншою бідою. Зі ставленням звичайних людей. Нас не пустили в Криївку.

Довбоньоб з автоматом прокричавши «гасло» відчинивши двері, раптом побачив перед собою компанію і людину на візку. Далі суть розмови.
- Так а ви куди?
- До вас.
- Так ви ж не зможете?
- Та як не зможем? Зможем. Шось придумаємо.
- В нас вниз ступєньки.
- Ну дайте ми ось до вас в передбанник зайдемо і глянемо шо до чого?
- Та ніколи мені тут, мені людей розсажувать треба!

МЕНІ ЛЮДЕЙ РОЗСАЖУВАТЬ ТРЕБА, Карл.

Бійки не сталося тільки тому, що Віка, яка була на візочку, мене попросила. Я стиснув зуби і розвернувши її поїхав геть. В нас був лише один вечір і псувати собі настрій ніхто не хотів. Хоча я особисто більше туди не ходок. Що й відображено на фото. В усіх адекватних країнах де я побував ставлення до людей з обмеженими можливостями інше. І завезуть і допоможуть. Тим більше, шо ми не милостиню просить прийшли, а гроші витрачать.

ПС. Це не про зраду пост, це про нас, про людей. Ми були 27.02.2016, там є камера і все можна перевірити, кому цікаво. Я про інше. Бачите людину, що можливо допомоги - принаймні запропонуйте. Невсеремось.