Як і чому ми закохуємося? Що спільного між коханням, сп'янінням і наркотичною залежністю? Хто найчастіше закохується з першого погляду? Скільки може тривати кохання і чи можна завоювати серце коханої людини? Та й узагалі, що про все це думає наука? Про фізіологічні і хімічні тонкощі кохання портал "Мегаполіс" поспілкувався з лікаркою, кандидаткою медичних наук, доценткою кафедри медико-біологічних дисциплін Марією Бєліковою

Кожна людина народжується самотньою і живе в рамках свого тіла. Так само самотньою людина іде з цього життя. Не буду стверджувати, що самотність – це погано, але безумовно, знайти свою пару і прожити значну частину свого життя з коханою людиною – це справжнє щастя. Приємно усвідомлювати, що кохання – це багатство, яке не передається у спадок. Таке велике неоціненне надбання кожна людина може нажити самостійно. Інструмент для кохання у неї вже є – це її обличчя, тіло, розум. Деякі люди використовують свої інструменти дуже ефективно, інші – менше. Зрозуміло одне, скаржитися на те, що ти отримав від долі менше інструментів, ніж хтось інший, просто немає сенсу.

Механізмами розвитку кохання й ініціації його в іншій людині цікавляться учені всього світу. Спостереження за розвитком любовних стосунків належать до сфери фізіології, психології та соціальних наук. Ймовірно, що тонкощі біохімічних процесів кохання будуть розкриватися і надалі, але вже й зараз багато відомо про механізми, які супроводжують кохання.

Чи існує матеріальний субстрат, який дозволяє відчувати кохання до певної конкретної людини? Якщо він буде винайдений, чи потрібно його застосовувати протягом усього спільного життя чи достатньо вжити лише для початку стосунків? Чи виробляється він у нашому організмі і який орган відповідає за його синтез?

Відомо, що збудження, яке супроводжує будь-який творчий процес, зокрема і виникнення кохання, викликає вироблення у мозку людини кількох нейромедіаторів, таких як норадреналін, дофамін. Нейромедіатори подібні до гормонів, але секретуються нервовими клітинами і сприймаються іншими нервовими клітинами як специфічні сигнали. У крові людини підвищується рівень гормонів – окситоцину і вазопресину. Окситоцин має властивість активувати привабливість і щедрість стосовно партнера, який викликає нашу симпатію. Вазопресин сприяє відданості людині і моногамності у стосунках. Я сказала, що щастя кохання не можна передати у спадок. Але й це не зовсім так. Батьки, які любили і берегли почуття своєї дитини з раннього дитинства, сприяли виділенню в її мозку окситоцину і вазопресину, таким чином, вони навчили виробляти нейропептиди і подарували дитині щастя відчувати кохання з першого погляду.

Згідно з теорією М. Лібовіца нейромедіатор феніл-етил-амін, який складається з основ серотоніну і дофаміну, діє на рецептори мигдалевидного тіла лімбічної системи головного мозку. Ця частина мозку еволюційно є найдавнішою і відповідає за реалізацію найбільш важливих інстинктів людини. У відповідь людина відчуває симпатію, теплоту, сексуальність. За хімічними властивостями ця речовина схожа на амфетамін. Вона змушує наше серце прискорено битися, долоні – пітніти, а наші пальці – тремтіти. Таке хвилювання схоже на сп'яніння. Активна секреція феніл-етил-аміну триває відносно недовго. А п'янкий ефект від нього ще менше. За цей час – від півтора до трьох років – люди можуть встигнути близько познайомитися, одружитися і зачати дитину. Природа має у своєму запасі спеціальні механізми, щоб продовжити дію активувального медіатора. Варто залишатися в стані любовного сп'яніння чи можна перейти до наступної фази стосунків і життя – люди обирають самі. Звичайно, ми не можемо керувати своїми почуттями, але ми здатні керувати своїми вчинками і за рахунок цього досягати бажаного результату.

Одне з основних питань в оцінці можливості і реальності знайти кохання полягає в тому, щоб визначити, чи має людина сама бути готовою до кохання, жертовності, турботи, потреби дарувати свій час і сили для того, щоб викликати кохання у іншої людини? Ймовірно, що так. Якщо ми витрачаємо сили й час на пошук і завоювання коханої людини, це точно означає, що ми готові кохати. Кохання, яке призводить до багаторічних щасливих стосунків, називається долею, але якщо воно виявилось коротким – то безумною пристрастю.

Є люди, які мають особливі побажання до коханої людини. Буває, що ці особливості належать до сексуальних потреб. Такі люди часто знайомляться і зустрічаються з потенційними любовними партнерами, але усвідомлюючи, що не отримують бажаного, не створюють довготривалих стосунків. Такі люди можуть продовжувати пошуки або надовго залишатися розчарованими і самотніми.

Часто закохуються і відчувають потребу у постійному підживленні феніл-етил-аміном люди, які мають залежність, схожу до наркотичної.

Людина знайомиться, занурюється у почуття і залишається у стосунках до того часу, поки рецептори в її мозку не адаптуються до постійної стимулюючої дії нейромедіатора. Після цього почуття холонуть, стосунки стають більш звичними і розміреними. До цього часу в людей виникає прив'язаність і вони разом реалізують інші потреби. Це можуть бути потреби у звичному укладі життя, у соціальній ролі кожного з пари. Якщо стосунки розриваються на цьому етапі, то мозок людини здатен реагувати на наступні порції феніл-етил-аміну. Але цікаво, що новий об'єкт кохання легше викликає вивільнення цього нейромедіатора, ніж звичний. Компліменти від нового знайомого сприймаються легко і з задоволенням, а образи від звичного, хоча й коханого, ранять набагато болючіше.

Чи потрібні якісь особливі способи поведінки, щоб викликати почуття кохання в іншої людини? Чи існують умови, які роблять нас закоханими, і чи можна використати знання про ці умови для того, щоб викликати почуття кохання в іншій людині? Безумовно, існують, і звичайно можна.

– Перше враження, в результаті якого ми помітили одне одного. Перше враження може бути оманливим – але не це головне. Головне, що щось у ньому чи ній викликало зацікавленість і змусило нас шукати продовження і розвитку стосунків.

– Подібність характерів, потреб, інтересів. Правдивість на цьому початковому етапі не обов'язкова. Цей період ігровий і романтичний. У вас обох ще буде час на відвертість. На початку стосунків кожен із нас сприймає підтримку своїх інтересів достатньо серйозно.

– Визнання наших вартостей підштовхує нас шукати, бачити і визнавати вартості в цій розумній і уважній людині, яка так тонко нас оцінила.

– Набір переваг, які цікаві й корисні для нас. Може здатися дивним, що на початку романтичного кохання чоловік і жінка думають про такі практичні речі – але насправді думають! І вважають чарівними, неймовірними ті можливості, які виявили, і починають думати про одне одного з іще більшою ніжністю.

– Визнання чоловіком права жінки вести себе по-жіночому, так само, як і визнання жінкою права чоловіка мати типові для чоловіка звички.

– Сексуальна привабливість, яка може виявлятися у виразі обличчя, особливостях одягу, голосі, повороті голови. Так, людина – істота сексуальна. Сексуальність в усьому. Навіть у тому, як мило ми показуємо один одному, що бажаємо продовжити те, що щойно почалось між нами...